1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Транспортна система світу

Транспортна система світу

Зростання світового виробництва різних видів продукції, поглиблення міжнародного поділу праці, розвиток зовнішньоекономічних зв’язків зумовлюють адекватне збільшення обсягу та номенклатури міжнародних послуг.

У сфері міжнародних послуг особливе місце займають транспорт і зв’язок.

Транспорт (від лат. Transporter – переношу, перемістити) – одна з інфраструктурних галузей матеріального виробництва, що забезпечує потреби господарства і населення в усіх видах перевезень. Він має специфічні відмінності від інших галузей народного господарства. По-перше, наслідком роботи транспорту є не новий продукт, а певний корисний ефект, що полягає в переміщенні людей і вантажів. По-друге, на транспорті використовується не сировина, а кошти (рухомий склад та комунікаційні пристрої) з використанням допоміжних матеріалів (палива, електроенергії, масел, та ін.). В третє, своєю діяльністю транспорт продовжує виробничий процес промисловості й сільського господарства у сфері обігу. В четверте, для нього характерне лінійне розміщення, а результатом діяльності виступають вантажообіг, який виражається в тонно-кілометрах (т-км) та пасажирооборот, обчислюваний в пасажиро-кілометрах (пас-км).

Продукція транспорту не може накопичуватися, а ефективність його функціонування залежить від формування вантажо- і пасажиропотоків. Транспортні витрати є складовою частиною вартісної оцінки виробленої продукції. При цьому вони враховуються в ній двічі – на стадії процес виробництва, коли транспорт доставляє необхідну сировину, паливо, комплектуючі та ін. І на стадії процесу обігу – доставка готової продукції споживачам.

Як структурний підрозділ світового господарства транспорт являє собою складну відкриту економічну систему, що охоплює всі види вантажного і пасажирського транспорту і їх транспортні засоби загального та спеціального призначення, включаючи сукупність вантажно-розвантажувальних пристроїв і підприємств, що забезпечують операції навантаження, розвантаження, перевезення та складування вантажів, а також переміщення пасажирів.

По середовищі використання, засобів і способів переміщення транспорт поділяється на такі види: сухопутний (залізничний, автомобільний, трубопровідний), водний (морський, річковий), повітряний (авіаційний). В якості окремого виду транспорту іноді розглядають електронний (лінії електропередач). У деяких країнах, що розвиваються зберігаються гужовий і в’ючних види транспорту.

Загальна протяжність всіх видів транспорту (без морських шляхів) – більше 32 млн км, що в 740 разів перевищує довжину екватора і в 80 разів відстань від Землі до Місяця.

Спостерігається скорочення протяжності залізничних магістралей, річкових шляхів з одночасним зростанням автомагістралей (в 1,5 рази за останні 40-50 років), трубопроводів (більш, ніж у 4 рази), авіаліній (в 6 разів). Поліпшується якість транспортних шляхів, більш, ніж в 3 рази зросла протяжність електрифікованих доріг, майже в 3 рази – автомагістралей з твердим покриттям.

Зазначені зміни відображають загальні тенденції у світовому господарстві та в його транспортній системі зокрема. В умовах жорстокої конкуренції міжнародні та національні транспортні системи за технічним станом, масштабами діяльності, організаційних форм і транспортному освоєнню територій зараз прагнуть відповідати рівню вимог своїх клієнтів. Серед таких вимог на передній план висувається фактор якості обслуговування, тоді як транспортні витрати в ряді випадків відсуваються на другий план. Удосконалюються міжнародні транспортні комунікації, модернізується їх інфраструктура, прискорюється оборотність транспортних засобів, розвиваються змішані безперевантажувальних повідомлення (на базі «контейнерної технології»), посилюється безпеку і надійність проходження вантажів, створюються великі спеціалізовані транспортно-розподіли-тільні центри світового масштабу. Це, природно, накладає відбиток на структуру вартості продукції у споживача в системі СІФ (див. [11, с. 196]), але відбуваються зміни в технологіях виробництв (особливо промислових), дозволяє знижувати транспортні доданки вартості товару і забезпечувати високу якість надаваних послуг .

Великий вплив на зміни в міжнародних і національних транспортних системах надали і продовжують надавати відбуваються зрушення в структурі та обсягах світового вантажообігу. Якщо на початкових стадіях індустріального розвитку в структурі вантажообігу велику питому вагу мали сировину і паливо, внаслідок чого транспортна складова в ціні товару сягала 30-40%, то зараз, під впливом науково-технічного прогресу, вона знизилася у споживача до 5-10%.

На структуру, географію та обсяги вантажопотоків вплинули зміни, що відбуваються в організаційній структурі виробництва – зростанні малих і середніх підприємств, більш гнучких і легше пристосовуватися до постійно мінливого і ускладнює міжнародного ринку товарів і послуг.

Транспортні системи країн і регіонів світу за рядом ознак (питомій вазі окремих видів транспорту, вантажообігу, ступеня оснащеності новітніми транспортними засобами та обладнанням, ефективності функціонування та ін. Ознаками) можуть бути згруповані в п’ять типів.

До першого типу відносять транспортні системи Північної Америки (США, Канади). Для транспортних систем даного типу характерна наявність усіх видів транспорту і промисловості з його обслуговування (виробництво транспортних засобів, обладнання), висока якість доріг та інженерних комунікацій, добре розвинена інфраструктура. Транспорт грає важливу роль в економічному житті країн і їх зовнішньоекономічних зв’язках.

До другого типу можна віднести транспортні системи країн Європейського Союзу, що не входять до нього країн Західної Європи, Японії. За основними параметрами діяльності, якості обслуговування вони практично не поступаються транспортним системам США і Канади, але в деяких країнах відсутні окремі види транспорту (морського чи річкового), підприємства з виробництва транспортних засобів та ін. Роль транспорту в економічному житті і світогосподарських зв’язках цих країн також дуже велика.

До третього типу належать транспортні системи «нових індустріальних країн», а також деяких інших, швидко країн Азії, Африки, Латинської Америки. Питома вага транспорту в економіці цих країн ще відносно не великий, але його розвиток здійснюється швидкими темпами, створюється сучасна інфраструктура і роль національних транспортних систем постійно зростає.

Четвертий тип утворюють транспортні системи переважної частини країн, що розвиваються. Характерною рисою транспортних систем цих країн є наявність в них «колоніальних пережитків». Вони виражаються в специфічній конфігурації транспортних мереж (пристосованих для виконання завдань з вивезення з країн сировини, палива), відсутності (або недостатньої кількості) магістралей національного та міждержавного значення для розвитку всередині регіональних та міжнародних економічних зв’язків. Показники транспортної забезпеченості території і населення дуже низькі. Зокрема, при населенні, що становить 70% його чисельності на Землі і території рівної 64% світової, вони мають у своєму розпорядженні лише 23% дорожньої мережі, 22% автотранспортними засобами, а їх частка у вантажообігу залізничного транспорту – 15% світового вантажообігу.

До п’ятого типу належать транспортні системи країн з перехідною економікою (східноєвропейські, СНД, Балтія). Транспортні системи цих країн в даний час перебудовуються з метою адаптації до умов функціонування світової транспортної системи. Східноєвропейські країни роблять спроби інтегрувати свої транспортні системи із західноєвропейськими.

Велике значення для розвитку транспортних систем східноєвропейських країн, зокрема України, має їх сучасне геополітичне та транспортно-географічне положення. Через територію цих країн проходять найважливіші транспортні комунікації, що забезпечують транзит вантажопотоків між Північною Європою і Західною Азією (включаючи Близький і Середній Схід), Росією та Західною Європою, Центральною Азією і Європою. У портах Латвії, наприклад, частка власне латвійських вантажів становить лише 3-5%, а транспортні послуги цієї країни, завдяки транзитного вантажопотоку, рівні 50-60% вартості всього її товарного експорту).

Серед безлічі країн світу Україна виділяється особливо вигідним транспортно-географічним положенням. Це обумовлено низкою факторів:

– По-перше, географічне розташування України характеризується високим значенням індексу розташування в системі топологічних відстаней між країнами Європи (він близький одиниці). За його величиною вона поступається першістю лише Німеччині та Росії.

– По-друге, місце розташування України «на перехресті» залізничних, автомобільних, трубопровідних і повітряних трас, що з’єднують східні регіони Росії, Казахстан, країни Середньої Азії та Закавказзя з країнами Центральної та Південної Європи, а також північні і центральні райони Росії, Фінляндію, Польщу , країни Балтії з країнами Чорноморського басейну – зручно і перспективно з точки зору міжнародних транспортно-економічних зв’язків. Будучи морською державою, Україна має вихід (через турецькі протоки) до світового океану і розвивати мережу торгово-економічних комунікацій з багатьма країнами світу, включаючи США, Великобританію, Канаду, Австралію та іншими.

Вище викладене вказує на значний транспортно-географічний потенціал України як транзитної держави, що зв’язує різні регіони Євразійського економічного простору і підкреслює особливу важливість для неї розвитку міжнародних транспортних систем.

В даний час основні вантажо- і пасажиропотоки здійснюються між Європою і Північною Америкою. Однак з посиленням ролі в економічному житті світу Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) нарощується обсяг перевезень між цим регіоном, Близьким Сходом і Європою. Зростають транспортні зв’язки між іншими субрегионами планети і всередині самих регіональних економічних утворень. З’явилася необхідність у створенні логістичних схем руху та обробки вантажів, формуванні та облаштуванні міжнародних транспортних напрямків забезпечують, швидке, надійне, зручне і безпечне переміщення вантажів і пасажирів. Вони отримали назву «міжнародних транспортних коридорів» – МТК.

Під МТК розуміються системи інтермодальних транспортних комунікацій – полімагістралей (наземних, водних, повітряних) з інженерними спорудами та об’єктами сервісу при них, що забезпечують переміщення в певному напрямку вантажів і пасажирів.

Вперше питання про створення МТК був піднятий Європейським Союзом при прийнятті рішення про утворення єдиної Пан-Європейської транспортної системи. Його каркасом будуть служити так звані «критські коридори», що складаються з 9-ти міжнародних транспортних комунікацій. (Рішення про їх створення прийнято на 2-й Загальноєвропейської конференції з питань транспорту на о. Крит в 1994 р – звідси «критські коридори»). До їх складу входять наступні МТК:

– Гельсінкі – Таллінн – Рига – Калінінград – Вроцлав;

– Берлін – Варшава – Мінськ – Москва – Нижній Новгород;

– Берлін – Вроцлав – Краків – Київ;

– Дрезден – Прага – Будапешт – Софія – Стамбул;

– Венеція – Любляна – Будапешт – Ужгород – Львів;

– Гданськ – Катовіце – Еллін – Познань;

– Дунайський водний шлях з виходом на канал Рейн – Майн – Дунай;

– Дуррес – Тірана – Софія – Пловдів – Варна;

– Гельсінкі – Санкт-Петербург – Москва – Київ – Бухарест (з подальшим відгалуженням на Новоросійськ і Астрахань).

На 3-й Панєвропейській транспортної конференції в Хельсінкі (1997) були затверджені проекти формування і розвитку трьох регіональних систем МТК – на Півночі Європи, на узбережжі Середземного і Чорного морів. Зокрема, була підтримана ідея, висунута свого часу Туреччиною та Україною, про створення єдиного транспортного кільця, що з’єднує країни Чорноморського басейну.

Інтенсифікація транспортно-економічних зв’язків між Європейським Союзом, Росією, країнами Східної Європи з країнами АТР (торговий оборот тільки трьох країн АТР – Японії, Південної Кореї та Китаю з ЄС перевищує 200 млрд дол. США на рік) викликає необхідність створення наземних транспортних коридорів у напрямку Європа – Азія. Виникла ідея «реа-немірованія» колись існував Великого Шовкового Шляху (ВШП). Дана Трансазиатская магістраль через Китай, Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Іран і Туреччину з’єднає Жовте море з Середземним.

Другим міжнародним транспортним коридором між Європою та Азією повинен стати трансконтинентальний шлях, що складається з російської Транссибірської магістралі, корейської залізниці (проходить через Північну і Південну Корею), доріг європейської частини Росії, а також України, що з’єднуються з «критськими коридорами».

Кількість вантажів, що проходять через порти Південної Кореї, з кожним роком подвоюється. У євразійському напрямі Захід-Схід вже зараз перевозиться до 5 млн контейнерів на рік. Приблизно половина з них зможе в найближчому майбутньому піти сухопутним шляхом, істотно скорочуючи транспортні витрати і даючи прибуток перевізникам і транзитним країнам.

Розробка нафтових родовищ в Каспійському регіоні і інтерес до використання каспійської нафти в країнах Західної та Центральної Азії, а також в Європі зумовив появу проекту TRACEKA – транспортного коридору «Європа-Кавказ-Азія». Його траса проляже територією: Монголії, Кіргізста-на, Таджикистану, Казахстану, Туркменістану, Азербайджану, Вірменії, Грузії. Через Чорне море TRACECA, за допомогою поромної переправи Поті-Іллічівськ, виходить на Україну. Нафтопровід Одеса – Броди з продовженням до Гданська з’єднає його з прибалтійськими державами.

Таким чином, Європа придбає альтернативний (стосовно існуючою схемою транспортування нафти з Росії і Казахстану) варіант поставки енергоносіїв з перспективного нафтовидобувного регіону. Пряма транспортний зв’язок Європи з країнами Центральної Азії та Кавказу буде також сприяти розвитку їх національних економік держав цих регіонів.

У створюваній системі міжнародних транспортних коридорів велику роль гратимуть транзитні держави, насамперед Росія, Україна, Туреччина. Від того, наскільки вони виявляться готовими (у законодавчій сфері, інвестиційної діяльності, розвитку інфраструктури та іншому) залежатиме географія створюваної міжнародної интермодальной транспортної системи, участь кожної з країн у ній та отримання в перспективі доходів від її функціонування.

Світова транспортна система постійно розвивається. Відповідно до вимог часу і законів економічного розвитку в ній відбуваються адекватні якісні та кількісні зміни. Це знаходить відображення в поліпшенні технічного оснащення транспортних операцій, зміні географії найважливіших транспортних вантажо- і пасажиропотоків, структурних співвідношеннях ролі і значення різних видів транспорту у світовому господарстві.

ПОДІЛИТИСЯ: