Техніка і технології в епоху НТР

Слово техніка (від грец. Techne – мистецтво, майстерність) означає сукупність засобів, створюваних для здійснення процесів виробництва і обслуговування невиробничих потреб суспільства. Техніку можна назвати речовим елементом виробництва: вона відчутна і виражається в конкретних виробах. Технологія – це сукупність методів, способів, процесів переробки сировини і напівфабрикатів у засоби виробництва і предмети споживання. Вона бере участь у їх створенні більш опосередковано, не будучи речовим елементом виробництва. Проте прогрес наукових досліджень і засновані на них технічні рішення все частіше проникають у виробництво саме через технології. Не випадково на Заході зазвичай застосовують термін «науково-технологічна революція». Техніка і технології, як продукти світової цивілізації, тісно взаємодіють між собою. Разом з наукою вони утворюють свого роду «троїстий союз», що включає всі три найважливіших елементи НТП, і багато в чому визначають не тільки характер виробництва матеріальних благ, а й ставлення людини до природи.

Незважаючи на це, роль техніки і технологій в сучасному суспільстві не варто абсолютизувати, розуміючи, що технократичні концепції, що одержали поширення на Заході, та й у Росії, уразливі з багатьох позицій. Ці концепції виходять з чільної ролі, «влади» техніки і технологій в житті людей. Їх прихильники вважають, що сучасне суспільство може цілком регулюватися принципами науково-технічної раціональності, носії якої – інженери і вчені (технократи) – можуть і повинні управляти всім цим суспільством, включаючи і які у ньому соціальні процеси.
Сфери застосування техніки і технологій можуть бути самі різні. Тому говорять, наприклад, про промислової, сільськогосподарської, транспортної, побутової, медичної, управлінської, інформаційної, спортивній техніці, техніці зв’язку, наукових досліджень, освіти та культури. Особливо виділяють також військову техніку. Але й сам цей перелік і, головне, його конкретне наповнення не залишаються незмінними, бо кожне покоління техніки і технології має свій певний життєвий цикл. У міру розвитку НТП тривалість таких циклів весь час скорочується; в наш час вона становить приблизно 10 років.
Техніку та технології можна класифікувати не тільки за сферами, а й за цілями (функціями) застосування. Головних з них чотири.

По-перше, це працезберігаючий функція техніки і технологій, що забезпечує підвищення ефективності виробництва і відповідно продуктивності праці. При цьому може відбуватися як витіснення ручної праці машинним, так і заміна одних машин іншими, більш високопродуктивними. Цей процес вдосконалення відбувається безперервно – аж до створення в наші дні так званих інтелектуальних технологій. Проте в різних регіонах і тим більше країнах світу він знаходиться на абсолютно різних етапах. Якщо порівнювати країни за показником продуктивності праці, то в першу п’ятірку увійдуть США, Канада, Швейцарія, Норвегія, Бельгія, а в замикаючу – Конго (Кіншаса), Буркіна-Фасо, Ефіопія, Малі і Сомалі, причому другий відстають від перших в 40 – 50 раз.

По-друге, це ресурсо (матеріало) сберегающая функція техніки і технологій, заснована на застосуванні технічних засобів і технологічних процесів, що забезпечують зменшення витрат палива, енергії і сировини на всіх етапах виробничого циклу. Таке скорочення питомих витрат має велике значення не тільки для виробництва, але і для охорони навколишнього середовища. Але крім подібного безпосереднього ресурсо (матеріало) заощадження в епоху НТР широкий розвиток отримало також використання вторинної сировини, яке перетворилося на одну з динамічних галузей світового господарства. Орієнтація на вторинну сировину (у тому числі і імпортне) особливо характерна для малих високорозвинених країн, що не володіють власними природними ресурсами, але їй все більш слідують і великі держави з розвиненою паливно-сировинною базою.
Як приклади такого роду можна привести використання металобрухту для виробництва сталі, вторинної сировини для отримання алюмінію, міді, інших кольорових металів, макулатури для отримання паперу. Так, в середині 1990-х рр.. частка макулатури у загальному споживанні сировини для виробництва паперу в цілому в світі становила 40%, а в Європі – 50%. У тому числі в Данії вона досягала 80%, у ФРН – 70, у Великобританії, Нідерландах, Іспанії, Фінляндії 60-65, в Японії – 50, у Франції, в Швейцарії, Італії, Канаді – 45-50%.

Необхідно враховувати і роль хімічної промисловості у створенні різного роду синтетичних і штучних матеріалів, що заміняють природна сировина. Тут в якості першого прикладу можна навести заміну натурального каучуку синтетичним. Його частка в загальному виробництві каучуку в 1939 р. становила всього 2%, в 1955 р. збільшилася до 44, в 1975 р. – до 67%, а нині ще більш велика. Другий приклад – зміна структури виробництва текстильних волокон, в якій на хімічні волокна доводиться вже більше 50% (у тому числі 90% – на синтетичні і 10% – на штучні).
По-третє, це природоохоронна функція техніки і технологій, мета якої полягає в зниженні шкідливих викидів у навколишнє середовище і по можливості в їх попередженні. Головний шлях досягнення цієї мети – використання маловідходних і тим більше безвідходних технологій, що забезпечують максимальне використання сировини та енергії і дозволяють виключити або звести до екологічно нешкідливого мінімуму негативний вплив виробництва на довкілля. Але оскільки впровадження таких технологій навіть у розвинених країнах являє собою складний, дорогий і, отже, тривалий процес, велике значення набуває і випуск різного спеціального устаткування для охорони навколишнього середовища.

За оцінками експертів, світовий попит на природоохоронні товари та послуги до кінця 1990-х рр.. склав уже 500 млрд дол Сотні великих фірм випускають обладнання для очищення від шкідливих і небезпечних, в тому числі ядерних відходів, для очищення води, включаючи стічні води, для переробки твердих відходів і т. д. Головні райони виробництва і споживання такої екотехніки і екотехнологій – Європа і Північна Америка. За ними з відривом йдуть Азія, Латинська Америка, Близький Схід, а замикає цей список Африка, поступається іншим регіонам у багато разів. З окремих країн з виробництва природоохоронних техніки і технологій особливо виділяються Німеччина і США, однак з тією різницею, що перша з цих країн приблизно 1/3 такого обладнання експортує, а друга не тільки споживає майже всю вироблену продукцію всередині країни, але і є головним у світі її імпортером. За цими двома країнами-лідерами слідують Японія (на експорт йде 1/4 такою її продукції), Італія, Франція, Великобританія.
По-четверте, це інформаційна функція техніки і технологій, значення якої зростає з кожним роком. У першу чергу це відноситься до техніки і технологій електричного зв’язку (телефон, відеотелефон, телефакс, телеграф, факсимільна, радіорелейний зв’язок, телебачення, електронна пошта), в області якої в 70-80-х рр.. XX в. був досягнутий справжній революційний прорив.
Дійсно, в цей період була створена практично нова виробничо-технічна база електронного зв’язку, зумовлена запровадженням електронної техніки, супутникової системи зв’язку, волоконно-оптичних кабелів (один такий кабель забезпечує більше 8000 розмов одночасно, а мідний – 40). Набуває все більшого поширення мобільний зв’язок – пейджинговая, стільниковий телефонний, радіотелефонна та ін Почався перехід від колишньої аналогової системи зв’язку, заснованої на застосуванні того ж мідного кабелю, до цифрових систем зв’язку з електронними АТС, які дозволяють передавати колосальні обсяги інформації. Може бути, найяскравішим прикладом такого роду служить створення глобальної інформаційної системи Інтернет та розвиток Інтернет-технологій, які вже не просто обслуговують світову економіку, а безпосередньо беруть участь у її функціонуванні.
За темпами розвитку цей напрям нині випереджає всі інші. Однак і вартість розробки новітньої інформаційної техніки і технологій весь час зростає, тому вони доступні в основному економічно розвиненим країнам, а в них – великим і найбільшим монополіям. У результаті приблизно 3/4 всіх світових послуг зв’язку припадають на Західну Європу і Північну Америку, тоді як більша частина населення країн, що розвиваються не має доступу навіть до телефону. Найбільш високого рівня розвитку інформаційної техніки і технологій досягли США, де індустрія інформації входить у першу десятку пріоритетних галузей, поступаючись тільки аерокосмічної, радіоелектронної та фармацевтичної.

Значення нової техніки і технологій можна продемонструвати і на прикладах окремих галузей.
У першу чергу це відноситься до промисловості. В обробній промисловості прикладом такого роду може служити машинобудування, в якому відбувся перехід від механічних (свердління, різання, шліфування) до немеханическим способам обробки металів – електромеханічним, плазмовим, лазерним та ін Показовий також приклад чорної металургії, де все ширше впроваджують безперервне розливання сталі . Частка її в загальній світовій виплавці ще в I960 р. становила всього 0,3%, але вже на початку XXI в. перевищила 60%, а в США, Японії, у Франції, в Республіці Корея, Бельгії, ФРН – навіть 90% (у Росії – 70%). Набула поширення і технологія прямого відновлення заліза з залізорудних окатишів (бездоменная металургія). У гірничодобувній промисловості одним з яскравих прикладів використання нової техніки і технологій може служити буріння морських нафтових і газових свердловин з напівзанурених (плаваючих) бурових платформ.

Перша така платформа стала до ладу в 1950 р. на мілководній ділянці моря, а наприкінці 1990-х рр.. їх було вже близько 1000, причому працювали вони при глибині моря в сотні метрів, та й самі мали таку ж висоту (у 1996 р. Норвегія встановила в Північному морі платформу висотою в 472 м!). Продовжують удосконалювати і техніку буріння нафтових свердловин з морських суден. Але, звичайно, ще більш революційні зміни в матеріалах відбудуться найближчим часом в результаті застосування нанотехнологій, дозволяють конструювати матеріали на рівні атомів.

У сільському господарстві впроваджуються нові технології обробки грунту. Це, наприклад, безплужне землеробство (або поверхнева плоскообразная обробка грунту), що знайшло вже досить широке застосування в США, Канаді, Західній Європі, Австралії. У деяких країнах застосовують технологію так званої нульової обробки грунту, при якій всі передпосівні операції і сам посів суміщені у часі: їх здійснюють за один прохід агрегату по полю. Це призводить до економії праці, енергії і зменшує негативний вплив на навколишнє середовище. Ще більш цікаво і важливо так зване альтернативне землеробство, що орієнтується на відмову від застосування хімічних добрив і пестицидів і на отримання екологічно чистого продовольства, що користується все більшим попитом на ринку.
Багато прикладів впровадження нової техніки і технологій демонструють практично всі види транспорту. На залізничному транспорті використання рухомого складу на повітряній подушці, магнітній підвісці, монорейкових ліній призвело вже до збільшення швидкості пасажирських поїздів до 200-300 км / год і навіть більше. Найбільші успіхи в будівництві високошвидкісних доріг досягнуті в Японії і у Франції. В автомобільного транспорту ростуть вантажопідйомність і особливо швидкість, починають застосовуватися електромобілі (їх загальний парк обчислюється вже мільйонами), «гібридні» автоелектромобілі, автомобілі на зрідженому нафтовому газі, автомобілі з принципово іншими двигунами, а бензинові двигуни переводяться на роботу на неетильованому бензині. На водному транспорті знайшли застосування багато нові типи суден, включаючи різні суховантажі-балкери (рудовози, вуглевози, зерновози, авто-мобілевози та ін), судна-катамарани, суду на підводних крилах, атомні криголами і підводні човни. Розробляються суду для підводного танкерного флоту, призначені для транспортування нафти в арктичних морях. Дедалі більшого поширення набувають підводні трубопроводи.

Технічний переворот на повітряному транспорті стався наприкінці 1950-х – початку 1960-х рр.., Коли почалася ера реактивної цивільної авіації. У 1956 р. на авіатраси вийшов ТУ-104, в 1958 р. – «Боїнг-707», в 1959 р. – «Каравела», і вже незабаром поршневі літаки були витіснені турбореактивними і турбогвинтовими. З тих пір розвиток цивільної авіації йде по двох головних напрямках: подальшого зростання швидкості і пасажиро (грузо) місткості.
Середня крейсерська швидкість сучасних цивільних літаків становить 800-900 км / год. У 1970-х рр.. були створені перші моделі надзвукових пасажирських літаків: ТУ-144 в СРСР, «Конкорд» у Великобританії і у Франції, «Джумбоджет» в США. Наприклад, ТУ-144 був розрахований на польоти зі швидкістю 2500 км / год, на відстань 6400 км, на висоті 20 км, зі 121 пасажиром на борту. Однак короткочасна експлуатація цих моделей показала їх недостатню рентабельність, і вони були тимчасово зняті з виробництва. Польоти «Конкордов» були відновлені тільки в 2000-2003 рр..
Перші широкофюзеляжні літаки, які беруть на борт 300-400 пасажирів і 15-20 т вантажу, були створені в США («Боїнг-747») і в Західній Європі (європейський аеробус А-300) у 1970-х рр.. З 1980 р. в СРСР став експлуатуватися аеробус ІЛ-86 на 350 місць. Були створені також літаки з рекордною вантажомісткістю: АН-124 «Руслан» та АН-225 «Мрія» («Мрія»). Перший з них здатний піднімати до 150 т вантажів при злітній масі 405 т, другий – 250 т вантажів при злітній масі 600 т. В останні роки американські та європейські компанії активізували роботу з підвищення пасажиромісткості літаків. У 2007 р. концерн «Ейрбас індастрі» ввів в експлуатацію новий пасажирський лайнер, котоире може одночасно прийняти на борт 853 людини! Свій перший рейс він здійснив у листопаді того ж року за маршрутом Сінгапур-Сідней.

У зв’язку з тим, що світова потреба в повітряних перевезеннях на великі відстані до 2000 р. подвоїлася, а до 2020 р., за прогнозами, збільшиться ще вдвічі, зарубіжні та російські ОКБ повернулися до розробки проектів надзвукових лайнерів, розрахованих на перевезення 200 -300 пасажирів на відстань 10-14 тис. км.
Нові техніка і технології, особливо інформаційні, багато в чому зовсім змінили галузі не тільки матеріального виробництва, а й невиробничої сфери. Нині такі технології вже дуже широко застосовуються при обробці банківської і комерційної інформації і формування цін, при аналізі ринкової кон’юнктури і організації маркетингу, при різного роду туристичних операціях, у роздрібній торгівлі, страхуванні і т. д.

Але в найбільшій мірі революція в невиробничій сфері проявилася у розвитку інфрамаціонно-комунікаційних технологій (ІКТ), тобто технологій збору, зберігання, обробки і передачі інформації. Тепер ІКТ просочує все наше життя.
Положення Росії в галузі техніки і технологій можна назвати двоїстим. З одного боку, їй належить пріоритет у багатьох видатних відкриттях і винаходах (безперервне розливання сталі, технології виробництва синтетичного каучуку та ін), частина з яких виявилася більш затребуваною за кордоном. З іншого боку, в кризові 1990-і рр.. позиції країни в галузі техніки і технологій, особливо новітніх, були значно ослаблені, так що зберегти вдалося тільки деякі з колишніх досягнень.
Але на початку XXI в. сфера ІКТ в Росії стала розвиватися дуже високими темпами. Вже 1/4 всіх російських сімей має домашні комп’ютери, швидко зростає число користувачів Інтернету. На черзі – високошвидкісний Інтернет, мобільне телебачення, відео-виклик та інші новітні норми послуг. Все це – результат ефективної державної політики у сфері ІКТ, успішної реалізації низки великих проектів.

Посилання на основну публікацію