1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Світові природні ресурси

Світові природні ресурси

Суспільство і природа перебувають у тісній взаємодії. Поряд з цим, окрема людина як частина природи знаходиться у зв’язку з географічним середовищем. Природа має широке поняття, при її розгляді зачіпається весь біологічний світ. Географічне середовище, навпаки, формується під прямою діяльністю людини. З кожним роком в результаті господарської діяльності географічне середовище розширюється, її кордони все більш «розповзаються». За визначенням, географічне середовище – частина природи, безпосередньо пов’язана з життям та господарською діяльністю товариства. Географічне середовище задовольняє потреби розвитку і діяльності суспільства, це найважливіше джерело різного виду ресурсів. Ще одне важливе поняття, навколишнє середовище визначає середовище, в якому існує суспільство, в якій здійснюється його промислова діяльність і вбирає в себе весь матеріальний світ, включаючи природну і антропогенну середу, навколишнє людини.

Останнім часом тиск суспільства на природу різко зросла. Вирішенням насущних проблем сьогодні займається природокористування – комплексна галузь науки, що вивчає вторгнення господарської діяльності людини в природу. Забруднення навколишнього середовища – небажана зміна її властивостей в результаті антропогенного надходження різних речовин і з’єднань. Можна з упевненістю сказати, що через господарську діяльність людини

навколишнє середовище деградує, виникає безліч екологічних проблем:

• промислово-міське забруднення атмосфери;

• комплексне порушення земель;

• забруднення вод Світового океану;

• радіоактивне забруднення;

• зведення лісів;

• деградація пасовищ;

• скорочення річкового стоку;

• підкислення, засолення грунтів і втрата поживних речовин;

• водна та вітрова ерозія та ін.

Природні ресурси – конкретні види матерії та енергії, що забезпечують розвиток суспільства, що формуються у сфері природи і є її складовими частинами. Різні райони світу різною мірою забезпечені різного виду ресурсами. Наприклад, якщо в Росії і Саудівської Аравії багато нафти, то в Японії її немає. Тому виникає поняття ресурсо-забезпеченості – співвідношення між величиною природних ресурсів і масштабами їх використання. «Одиниця виміру» ресурсообеспеченности – кількість років. Наприклад, підраховано, що світового запасу нафти вистачить до 2025 г, газу – до 2060 г, урану – до 3000 Фактор ресурсообеспеченности є більшою мірою соціально-економічним, ніж природним, тому ресурсообеспеченность залежить від масштабів споживання. Всі природні ресурси можна розділити, тобто класифікувати на вичерпні і невичерпні, поновлювані і непоновлювані, замінні і неза-змінювані. Промислове виробництво світу в період з 1860 по 2000 р збільшилася в 140 разів, що призвело до різкого збільшення споживання всіх видів природних ресурсів на Земній кулі.

Мінеральні ресурси нашої планети становлять 12500000000000. тонн, з яких 60% припадає на вугілля, 12% – на нафту і 15% на природний газ, решта – на інші види палива. Якщо до початку XIX століття основним енергетичним ресурсом була деревина, в середині XX століття – вугілля, то зараз цю роль займає нафту. На відміну від розміру геологічних запасів природних ресурсів, положення їх в загальносвітовому використанні дещо інше. На частку вугілля припадає близько 30%, на частку нафти і газу – близько 65% виробництва енергії. До мінеральних ресурсів відносять металеві, неметалеві, технічні ресурси, будівельні матеріали.

Паливні корисні копалини мають осадочні походження і залягають в чохлах давніх платформ, їх внутрішніх і крайових прогинах. Вугільні ресурси по території Землі поширені повсюдно і на всіх материках, добре забезпечені вугіллям Євразія, Північна Америка, Африка та Австралія, найбідніший вугіллям материк – Південна Америка. Вугілля розвідано в 100 країнах світу, на планеті відомо понад 3,6 тис. Вугільних басейнів і родовищ, які в сукупності займають 15% суші. 80% розвіданих геологічних запасів вугілля припадає на три країни – Росію, США і Китай.

Нафтові ресурси розміщені по території Землі вкрай нерівномірно. Більше половини розвіданих запасів нафти відносяться до узбережжям морів, морських родовищ, зонам континентального шельфу. На сьогоднішній день розвідані запаси нафти оцінюються в 250-300 млрд. Тонн, фактичні запаси нафти визначені на рівні 140 млрд. Тонн. На частку країн, що входять в ОПЕК, припадає 77% запасів нафти. У всьому світі розвідано понад 600 нафтогазоносних басейнів, загальне число нафтових родовищ перевищило 50 тис. Найбільшим районом з видобутку нафти є Перську затоку. Крім нього, виділяють також Аляску, Мексиканську затоку, приморські райони північної частини Південної Америки, Північне море (особливо Великобританію і Норвегію), Баренцове, Берингове і Каспійське моря, Гвінейська затока, острови Південно-Східної Азії.

Газові ресурси розташовані поблизу нафтових родовищ, отже, найбільшими запасами газу володіють країни, багаті нафтою. Світові розвідані запаси природного газу оцінюються в 145 трлн. м3.
Уранові руди становлять основу атомної енергетики, вони сконцентровані в невеликій групі країн: США, Канаді, Бразилії, ПАР, Нігері, Намібії, Франції, Росії та Австралії. Розвідані запаси урану в світі становлять 1,4 млн. Тонн.

Залізна руда має велике значення серед корисних копалин, т.к. саме вона служить сировиною для виробництва чорних металів. Світові запаси залізної руди становлять 600 млрд. Тонн, розвідані – 260 млрд. Тонн. Вміст заліза в руді становить у середньому 40%. За запасами залізних руд у світі виділяються Росія, Бразилія, Австралія, США, Канада, Китай, Індія, Франція, Швеція.

Легуючі метали мають велике значення в чорній металургії, особливо при виплавці сталі. За запасами марганцевих руд виділяються ПАР, Габон, Бразилія, Індія, Китай, Австралія, Україна; нікелевих руд – Нова Каледонія, Канада, Індонезія, Філіппіни; хромитов – ПАР, Зімбабве; кобальту – Заїр, Нова Каледонія, Австралія, Індонезія; Вольфрамомолібденовие руд – США, Канада, Південна Корея, Австралія.

Кольорові метали, на відміну від чорних відрізняються низьким вмістом металу в руді. Алюмінієву промисловість заснована на головному вигляді сировини – боксити. Найбільші родовища бокситів знаходяться в Латинській Америці, Африці, Австралії та Європі та СНД (Росії та Казахстані). Загальні геологічні запаси бокситів становлять 50 млрд. Тонн, розвідані – 20 млрд. Тонн. Мідні руди сконцентровані, в основному, в країнах Азії, Африки, Північної Америки та СНД (Росія, Казахстан). Загальні геологічні запаси мідних руд світу становлять 860 млн. Тонн, з яких розвідані – 450 млн. Тонн. Поліметалічні руди є основною сировиною для виплавки свинцю і цинку. Дуже часто поліметалічні руди містять також золото, срібло, телур та ін. Метали. Загальні запаси свинцю і цинку складають 200 і 300 млн. Тонн відповідно, а розвідані – 100 і 250 млн. Тонн. За запасами поліметалів у світі виділяються США, Канада, Мексика, Перу, Австралія, ФРН, Китай, Японія, Росія, Казахстан. Олово в світі зосереджено в Південній і Південно-Східної Азії, а також в Латинській Америці. Загальні геологічні запаси – 8,3 млн. Тонн, розвідані – 3,8 млн. Тонн.

Дорогоцінні метали. Золото у світі видобувають, в основному, в ПАР, Росії, Канаді, Австралії та США. Платина і алмази залягають в ПАР та Росії.

Підсумовуючи, можна виділити чотири основні принципи використання природних ресурсів: 1) повне вилучення; 2) комплексне використання; 3) повторне використання (рециркуляція); 4) економія.

Гірничо-хімічні ресурси. До найважливіших видів гірничо-хімічних ресурсів відносяться фосфатні руди, калійна і кухонна солі, сірка. Фосфатні руди та калійні солі використовуються в якості сировини для виробництва мінеральних добрив. Родовища фосфатних руд знаходиться в СНД (Росія, Казахстан), Північній Америці, Африці, Азії. Родовища калійних солей – в Канаді, Росії, Білорусії, Німеччини, Франції, США, на Україні. Загальні світові запаси калійних солей становлять 80 млрд. Тонн, з яких розвідані – 20 млрд. Тонн. Поварені солі в світі зустрічаються в США, Канаді, ФРН, Франції, Бангладеш, Пакистані, Франції, на Україні. Сірої багаті США, Мексика, Польща, Франція, ФРН, Іран, Японія, Україна, Туркменія.

Земельні ресурси світу становлять площу в 149 млн. Км2. При цьому світовий земельний фонд становить 131 млн. Км2, а оброблювані землі займають 88% поверхні суші. При цьому 33% земельних ресурсів припадає на малопродуктивні землі (тундру, тайгу, болота, прибережні піски, скельні грунти). Луки і пасовища забезпечують 10% їжі, споживаної людством.

Питома вага сільськогосподарських земель до загальної площі території в різних країнах сильно розрізняється. Наприклад, у США він дорівнює 53%, у Канаді – 7%, в Бразилії – 28%, в Аргентині – 65%, в Китаї – 43%, в Японії – 16%, в Індії – 60%, у Франції – 63% , в Росії – 35%.

Щорічно в результаті ерозії з сільськогосподарського обороту «йде» 60-70 тис. Км2. У посушливих регіонах світу величезною бідою є опустелювання. Якщо в 70-х роках на кожного жителя планети припадало в середньому 0,45 га оброблюваних площ, то сьогодні ця цифра знизилася і становить 0,2 га.

Водні ресурси суші включають в себе всі придатні для використання поверхневі і підземні води Землі. Обсяг прісної води на сьогоднішній день становить менше 2%, розподіл водних ресурсів по земній кулі нерівномірно. В Євразії, де проживає 70% населення планети зосереджено лише 39% річкових вод. Споживання прісної води з кожним роком зростає, її головний споживач – сільське господарство. В економічно розвинених країнах міський житель використовує 300-400 л води на добу. Проте якість води в деяких регіонах світу (наприклад, в Африці) залишає бажати кращого. Споживання забрудненої води служить джерелом 75% усіх хвороб, причому в 33% випадків спостерігається летальний результат.

Промислове виробництво вимагає величезних витрат води, іншими словами, є дуже водоємним. Це зачіпає такі технологічні процеси, як виробництво сталі, синтетичного волокна, целюлози та паперу, зрошення полів рису і бавовника. Для вирішення водних проблем створюють водосховища, що регулюють річковий стік. Всього у світі створено понад 60 тис. Водосховищ, загальний об’єм води в яких в 3,5 рази більше, ніж обсяг води у всіх річках земної кулі.

Біологічні ресурси включають в себе лісові, пасовищні, мисливські, рибні, лікарських рослин та інші ресурси. Біомасу землі утворюють рослинний і тваринний світ. рослинні ресурси

складаються з культурних і диких рослин, які вперше охарактеризував російський вчений М. І. Вавілов. Кількість культурних рослин приблизно дорівнює 6 тис., При цьому найпоширеніших сільськогосподарських культур налічується всього 80-90 видів, а найпоширеніших всього 15-20: пшениця, рис, кукурудза, ячмінь, солодка картопля (батат), соя і т.д. Дикі рослини в сукупності утворюють лісові ресурси. Світові лісові ресурси характеризуються двома головними показниками: розміром лісових площ (41 млн. Км2) і фондом зростаючих дерев (330 млрд. М3). Внаслідок постійного приросту вони щорічно збільшуються на 5,5 млрд. М3. Велика частина вкритої лісом території припадає на країни Латинської Америки (930 млн. Га), СНД (810 млн. Га), Африки (720 млн. Га), Північної Америки (680 млн. Га) та Азії (540 млн. Га). За останні 200 років площа лісів Землі скоротилася в 2 рази.

Лісистість – важливий показник, який зображає відношення площі лісів до всієї площі території, виражається у відсотках. Лісистість Росії становить 45%. В цілому, ліси світу утворюють два величезних лісових пояса – Північний і Південний.

Ресурси тваринного світу – важлива складова частина біосфери. З 1600 по 1995 р на земній кулі зникло більше 600 видів тварин, а в даний час під загрозою знищення перебувають 35 тис. Видів (не рахуючи безхребетних). Рослини і тварини разом утворюють генофонд планети.

Ресурси Світового океану – природні елементи та види енергії, що видобуваються або можуть бути добуті безпосередньо з вод, прибережній суші, дна або надр океанів.

Світовий океан – величезна комора природних ресурсів. Це, в першу чергу, морська вода, запаси якої складають 96,5% гідросфери та в якій розчинено 75 хімічних елементів з 92 відомих в природі. Біологічні ресурси – риба, молюски, ракоподібні, китоподібні, водорості. Близько 90% видобутих промислових об’єктів – риба. На шельфовую зону припадає понад 90% загальносвітового улову риби і нерибних об’єктів. Найбільша частина світового улову видобувається у водах помірних і високих широт Північної півкулі. З океанів найбільший улов дає Тихий океан. З морів Світового океану найбільш продуктивними є Норвезьке, Берингове, Охотське, Японське.

Мінеральні ресурси Світового океану – це тверді, рідкі та газоподібні корисні копалини. У прибережно-морських розсипах містяться цирконій, золото, платина, алмази. Надра шельфової зони багаті нафтою і газом. Основні райони нафтовидобутку – Перську, Мексиканський, Гвінейський затоки, береги Венесуели, Північне море. Шельфові нафтогазоносні райони є в Беринговому, Охотському морях.

З підводних надр видобувають залізну руду (о. Кюсю), кам’яне вугілля (Японія, Великобританія), сірку (США). Головне багатство глибоководного ложа океану – залізомарганцевих конкреції. Морська вода також є ресурсом Світового океану. Вона містить близько 75 хімічних елементів. З вод морів витягають близько 1/3 видобутої у світі кухонної солі, 60% магнію, 90% брому і калію. Води морів у ряді країн використовуються для промислового опріснення. Найбільші виробники прісної води – Кувейт, США, Японія. Однак перша в світі атомна опріснювальна установка була побудована в Радянському Союзі, в Казахстані, м Актау.

Енергетичні ресурси – принципово доступна механічна та теплова енергія Світового океану, з якої використовується головним чином, приливна енергія. Приливні електростанції є у Франції, в Росії. Розробляються і частково реалізуються проекти використання енергії хвиль і течій. При інтенсивному використанні ресурсів Світового океану відбувається його забруднення внаслідок скидання в річки і моря промислових, сільськогосподарських, побутових та інших відходів, судноплавства, видобутку корисних копалин. Особливу загрозу становить нафтове забруднення і поховання в глибоководних частинах океану токсичних речовин і радіоактивних відходів. Проблеми Світового океану вимагають узгоджених міжнародних заходів для координації використання його ресурсів та запобігання подальшого забруднення.
Рекреаційні ресурси. Сьогодні все більше і більше значення набувають рекреаційні ресурси, або, як їх називають, територіальні ресурси, де розвинені відпочинок, лікувально-оздоровчі центри і туризм. Рекреаційні ресурси прийнято поділяти на чотири групи: 1) рекреаційне лікування; 2) рекреаційне оздоровлення; 3) рекреаційні-Онно-спортивний відпочинок; 4) рекреаційні подорожі. До природно-рекреаційних ресурсів належать озера, морські та річкові узбережжя, гірські та лісові масиви, мінеральні джерела та лікувальні грязі. Головні форми природно-рекреаційних територій – зелені пояси навколо великих міст, заповідники, заказники, національні парки.

Культурно-історичні пам’ятки – пам’ятки історії, археології, культури, мистецтва, архітектури. У сучасному світі рекреаційні ресурси безпосередньо пов’язані з туризмом. До країн, які за рік відвідує найбільша кількість туристів, відносяться Італія, Іспанія, Франція, Швейцарія, Болгарія, Індія, Мексика, Єгипет та ін.

ПОДІЛИТИСЯ: