Світове господарство – конспект

Світове господарство – система національних господарств усіх країн світу, пов’язана між собою тісними економічними відносинами.

Світове господарство сформувалося на рубежі XIX – XX ст., У своєму розвитку пройшло кілька етапів. Доіндустріальний етап характеризувався наявністю мануфактур, тобто використанням ручної праці. Індустріалізація складалася з двох послідовних періодів: першої та другої промислової революції. Перша промислова революція характеризувалася механізацією праці, появою вільної конкуренції, приватних фірм та акціонерних товариств. Друга промислова революція характеризувалася переходом від комплексної механізації до автоматизації, державними монополіями на заводи і фабрики. Сучасний етап розвитку світового господарства, насамперед, характеризується наявністю сучасної автоматизації, появою транснаціональних корпорацій і підприємств малого бізнесу.

Сучасне світове господарство засноване на міжнародному географічному розподілі праці – спеціалізації окремих країн на виробництві одного з певних видів продукції, сировини і готових виробів і обміні між цими видами продукції. Визначають також поняття міжнародної економічної інтеграції – об’єктивний процес розвитку взаємозв’язків окремих країн, заснований на їх міждержавної політиці. Наприклад, у світі діє безліч міжнародних організацій, які, взаємодіючи між собою, і утворюють елементи міжнародної економічної інтеграції.

Крім цього, досліджують також і інтернаціоналізацію світового господарства, яка полягає в появі транснаціональних корпорацій (ТНК), фінансово-промислових груп (ФПГ). За визначенням, ТНК – міжнародна компанія (концерн), у рам-

ках якої об’єднуються численні підприємства однієї або групи галузей світового господарства, розташовані в різних країнах. На частку ТНК припадає 1/3 світової торгівлі, 4/5 всіх нових патентів.

Фактори розміщення світового господарства. Світове господарство включає в себе різні види галузей, тому фактори розміщення для кожної з них сильно відрізняються. При цьому всі фактори розміщення діляться на старі і нові. До старих відносяться фактори, які обумовлювалися з давніх часів: фактор території, фактор економіко-географічного положення (ЕГП), природно-ресурсний, транспортний фактори, фактор трудових ресурсів і територіальної концентрації. До нових належать фактори, що з’явилося порівняно недавно: фактор наукоем-кістки і екологічний фактор.

Посилання на основну публікацію