Сучасні світогосподарські зв’язку

Світова економіка являє собою не просто суму національних господарств світу, а сукупність цих господарств, тісно пов’язаних системою міжнародних економічних відносин.

Міжнародні економічні відносини, як і світове господарство, можна розглянути у вертикальному і горизонтальному розрізі. Вертикальний розріз – це різні форми зовнішньоекономічних зв’язків, що існують між країнами (зовнішня торгівля, міжнародний туризм та ін.) Горизонтальний розріз – це країни, об’єднані різними зв’язками, а також міжнародні економічні організації.

Міжнародні економічні відносини

Міжнародна спеціалізація проявляється по- різному. Наприклад, в експорті невеликої африканської країни Лесото основне місце займає шерсть. Проте в світовому масштабі ця величина незначна і не може йти ні в яке порівняння з розмірами вивозу вовни з Австралії, Нової Зеландії та інших країн. Міжнародним спеціалізованим виробництвом називається те виробництво, яке має велике значення в господарстві країни, її експорті і особливо на світовому ринку (тобто у світовому експорті).
Участь країн і територій у міжнародних економічних зв’язках відрізняється за масштабами і ступеня участі.

Масштаби участі в міжнародних економічних відносинах найбільші у найбільших за розмірами економіки країн. Вони можуть продати або купити найбільше товарів, нових технологій, вивезти або прийняти найбільші фінансові кошти. Не випадково, що в групі лідерів в міжнародних економічних відносинах виступають всі найбільші економічні держави світу (крім Китаю) – США, Японія, Німеччина.

Разом з тим частка продукції, що надходить на зовнішні ринки (тобто ступінь участі в міжнародних відносинах) у перерахованих країн сильно відрізняється. Вона залежить від таких факторів, як рівень економічного розвитку, структура економіки, масштаби економіки, ступінь самозабезпеченості ресурсами. Ступінь участі максимальна у тих країн, які мають високий рівень економічного розвитку, сучасну структуру господарства, невеликі масштаби економіки і слабку забезпеченість ресурсами. До подібних країн можна віднести малі західноєвропейські держави (Бельгія, Нідерланди та ін.) Далі йдуть такі країни, як Німеччина, Японія, Росія, США, Китай.

Чим вище ступінь участі країни, тим більш відкритий характер носить її економіка, при меншій мірі участі кажуть про відносну закритість економіки. Для відкритої економіки характерна частка експорту у валовій продукції країни близько 2/3, а для відносно закритою – близько 1/10.
Для характеристики міжнародних економічних відносин важливим є поняття конкурентоспроможності. Конкурентоспроможність має два рівні: рівень певних видів товарів чи послуг і рівень окремих країн. Висока конкурентоспроможність товару або послуги досягається високою якістю, низькою ціною або поєднанням того й іншого. Висока якість є результатом впровадження сучасних технологій і використання висококваліфікованої робочої сили, що можливо в першу чергу в розвинених країнах. Низька ціна може бути досягнута як у розвинених, так і в країнах, що розвиваються масовим сучасним виробництвом і використанням дешевих робочих рук, сировини або енергії.

Проблема світових цін дуже актуальна в міжнародних економічних відносинах. Постійно ведеться конкурент -пі і боротьба між окремими країнами, економічними угрупованнями. Для менш розвинених країн низькі експортні ціни часто дають чи не єдиний шанс що-небудь продати на світовому ринку.
Поєднання низької ціни і високої якості щодо короткострокове явище в економічному житті країни. Такими перевагами володіла Японія в 60 -х рр.., Нові індустріальні країни Східної і Південно -Східної Азії в 70 80 -х рр.., Коли вони досягли високого технологічного рівня, а робоча сила була ще відносно недорогий. Свою роль зіграли і інші чинники – грамотна організація виробництва, традиційні трудові навички населення, висока трудова дисципліна і т. д.
Взагалі різниця в ціні на світовому ринку залежить в основному від якості та дефіциту товару або послуги.

Єдиних критеріїв оцінки конкурентоспроможності окремих країн немає. Найчастіше аналізують загальний стан економіки і фінансів, ефективність управління на всіх рівнях, якість інфраструктури і робочої сили. Міжнародна організація – Всесвітній економічний форум щорічно публікує свій рейтинг конкурентоспроможності окремих країн. У 1994 р. до першої п’ятірки увійшли США, Сінгапур, Японія, Гонконг і Німеччина. У групі лідерів присутні дві нові індустріальні країни. У кожного лідера свої «козирі» в конкурентній боротьбі: у азіатських країн – високоякісна робоча сила; у великих країн – сучасні технології; у Японії – передове управління; у Сінгапуру – потужна державна підтримка і т.д.
Міжнародні економічні відносини почали розвиватися з виникненням перших держав. Поступово зростала їх роль. На етапі аграрної економіки вони були другорядні, т. к. господарство мало натуральний характер. В індустріальну епоху значення міжнародних господарських зв’язків різко зросла. В даний час вони стали невід’ємною частиною економіки всіх країн світу. Всі форми міжнародних економічних відносин заглибилися, розширилися і тісно переплелися між собою.
Міжнародні економічні відносини ділять на дві великі групи торгівлі – товарами і послугами. Зовнішня торгівля товарами (або просто зовнішня торгівля) розвивається на основі міжнародної спеціалізації і кооперування і є для них природними каналами реалізації. У торгівлі послугами виділені лише найважливіші форми. Співвідношення масштабів міжнародної торгівлі товарами і послугами становило в першій половині 90 -х рр.. 4:1, тобто на частку послуг приходь лось близько 1/4 сукупного обсягу світової торгівлі.

Посилання на основну публікацію