Сучасна Харківщина на карті України

Предмет суспільно-географічних досліджень рідного краю.

Для того щоб знати й любити свій рідний край, треба не лише шанувати його історію, а й уявляти особливості географічного положення території, розміщення, руху та складу населення, структуру, розвиток і розміщення господарства. Ці знання необхідні для визначення шляхів раціонального використання територіального, природних і людських ресурсів, проведення конструктивної регіональної політики для збалансованого соціально-економічного розвитку Харківщини.

Це треба знати

Суспільна географія Харківської облает/ — це частина краєзнавства, що вивчає територію рідного краю у взаємодії суспільства (громади) з природою для створення матеріальних і духовних умов життя,

У сучасному суспільстві економічний потенціал території не стільки залежить від вигідності географічного положення, на явності ресурсів, скільки від здатності людей, які проживають, на даній території, ураховувати ці особливості у визначенні три єкторії розвитку господарства.

Розміри території Харківщини, її конфігурація та компактність. Харківська область — один із найбільших регіонів України — мас площу 31,4 тис. км2 (5,2 % території України). Які області України мають більшу площу?

Це треба знати

Територія — ділянка земної поверхні з притаманними їй природними й штучними (створеними людиною) властивостями. Є специфічним ресурсом суспільства, який характеризується розмірами, розміщенням, конфігурацією, що можуть сприяти (чи навпаки, не сприяти) розвиткові розміщених на ній виробничих сип.

Важливою особливістю території області є її зручна конфігурація. За формою територія краю нагадує опуклий багатокутник .і нерівними, звивистими сторонами та багатьма виступами (див. и атласі).

Територія області простяглася з півночі на південь на 200 км та із заходу на схід на 220 км, що вказує на високий рівень компактності території, а отже, на можливість створення економічно вигідних (з точки зору транспортних витрат) внутріш-пьообласних господарських зв’язків. Лише зміщення обласного центру на північний захід не дозволяє повною мірою реалізувати переваги конфігурації території.

Економіко-географічне положення області. Вплив геополі-гичних процесів на ЕГП області. Харківська область розташована на північному сході України, Її північна та північно-східна межі збігаються з Державним кордоном України з Російською Федерацією (сусідньою є Бєлгородська область).

Це цікаво

У межах Харківської області кордон простягнувся на 315,7 км і сьогодні має 19 пунктів пропуску, де дозволено його переходити чи переїжджати. Найбільшими пунктами пропуску є «Голтівка», «Плетенівка», «Чугунівка», «Піски». У травні 2010 р. між Україною та Російською Федерацією підписано Договір про демаркацію (установлення на місцевості) україно-російського кордону. Після проведення топографічної зйомки місцевості буде складено дрібномасштабну топографічну карту прикордонної смуги, а на лінії кордону встановлять прикордонні знаки.

На сході Харківщина межує з Луганською, на південному сході — з Доненькою, на півдні та південному заході — з Дніпропетровською, на заході —- з Полтавською, а на північному заході з Сумською областями України. Кордони області а більшості випадків не виражені на місцевості та є межами землекористування. Усі межі проходять по рівнинній території, що дуже зручно для господарських зв’язків.

Зі здобуттям Україною незалежності та переносом акценті н господарських зв’язків усередину країни змінилися характерне тики економіко-географічного положення Харківської області. Віддаленість території нашого краю від центральної частини країни, тобто її периферійність не сприяє економічному розвитку. Тому для Харківщини принципове значення має пожвавлення економічних відносин з Росією. Необхідно створити умови для вільного руху між країнами людей, товарів, капіталу. Тільки за такої політики можна скористатися перевагами прикордонного положення нашого регіону.

Це цікаво

У 2003 р, створено єврорегіон «Слобожанщина» як вищу форму прикордонного співробітництва між Харківською та Бєлгородською областями України й Російської Федерації. Він має сприяти розвитку на суміжних територіях економіки, інфраструктури, соціальної підтримки; гармонізації взаємодії сторін для реалізації основних соціально-культурних функцій прикордоння; залучення інвестицій та впровадження інновацій для стабілізації та зростання економік обох областей, подолання бар’єрної дії кордону на соціально-економічні процеси.

Важливими складовими економічного потенціалу нашої області є сусідство з вугільно-металургійною базою України —- індустріальними областями Донбасу й Придніпров’я, та аграрно-індустріальними регіонами —- Полтавщиною й Сумщиною. До того ж Харківщина має зручне транспортно-географічне поло ження на перехресті міжнародних шляхів, що сполучають край з Донбасом, Кримом, Кавказом, з багатьма промисловими центрами в Україні та за її межами, з портами Чорного, Азовського та Балтійського морів. Через це область називають «східними воротами» України. Транзитні шляхи руху сировини (особливо енергоресурсів — нафти та газу) і товарів із Росії та країн Центральної Азії у Європу пролягають слобожанськими просторами.

З географічним положенням території області пов’язані в цілому комфортні для життя людей природні умови, що сприяє її густому заселенню й багатьом видам господарської діяльності.

Історико-географічний регіон Слобідська Україна (Слобожанщина) розташований на північному сході України та південному сході Центрального Чорнозем’я Росії. Утворився в XVII ст. на прикордонні Речі Посполитої, Московії та Кримського ханства. Назва регіону походить від козацьких поселень — слобід, які користувалися певними вольностями (свободами). За сучасним адміністративно-територіальним поділом регіон охоплює майже цілком Харківську область (за винятком чотирьох її південних районів), а також сусідні з нею південно-східні райони Сумської, північні райони Луганської та Донецької областей України. На російській території до Слобожанщини належали велика частина Бєлгородської області, південні райони Курської та південно-східні райони Воронезької областей.

У наш час слово «Слобожанщина» використовують як неофіційну назву Харківської та Сумської областей. Із середини XVII до другої половини XVIII ст. Слобожанщина мала самоврядування. Тут існував полково-сотенний устрій, за якого полк водночас був військовою та територіальною одиницею.

П’ять полків — Острогозський, Харківський, Сумський, Охтирський та Ізюмський — поділялися на сотні, яких у 1734 р. було 98. Сотні ділилися на десятки. Така система влади відзначалася двома характерними ознаками: вибірністю старшини, иле при цьому жорсткою ієрархією напіввійськової влади.

Маніфестом Катерини II від 28 липня 1765 р. Слобожанщина була перетворена в Слобідсько-Українську губернію з адміністративним центром у Харкові. У 1780 р. Слобідсько Українська губернія була скасована і, за винятком Острогозького повіту, увійшла до складу Харківського намісництва. У 1796 р. після скасування намісництва знову було створено Слобідськії Українську губернію, до якої приєднали також Куп’янський по віт Воронезької губернії.

У 1835 р. Слобідсько-Українська губернія була знову скасована. І Ін її місці створюється Харківська губернія, яка складалася з 11 повітіп, Сучасний адміністративно-територіальний поділ. Проголошу на 25 грудня 1917 р. в Харкові Радянська Україна успадкувала імперський поділ території на губернії та повіти. У 1920ф. Ізюм ський і Старобельський повіти Харківської губернії відійшли до створеної тоді ж Донецької губернії.

Території сучасної Харківщини знаходилися в межах Хар ківської, Полтавської (Костянтиноградський повіт), Катерино славської (частина Павлоградського повіту) і Донецької (частина Слов’янського повіту) губерній.

За часів радянської влади губернська територіальна системи поступово змінилася на обласну. Перехідним етапом була система округів та районів, що стала будуватися в 1923—1925 pp. 7 бе резня 1923 p. було введено нову систему адміністративного по ділу (район — округ — губернія — центр). Харківська губернія була розділена на п’ять округів: Харківський (24 райони), Бого духовський (12 районів), Ізюмський (11 районів), Куп’янськиіі (12 районів) і Сумський (16 районів). З 1 серпня 1925 р. Україна поділялася на 40 округів та 706 районів. Центрами округів були Харків, Куп’янськ та Ізюм. Такий поділ проіснував до 1932 р.

Обласний поділ в Україні було введено 27 лютого 1932 p., коли замість округів було запроваджено області та райони. Тоді й була утворена Харківська область. Уже 17 липня 1932 р. її східна частина відійшла до новоствореної Донецької області. У подальшому з частини території Харківської області були утворені Полтавська (22 серпня 1937 р.) та Сумська (10 січня 1939 р.) області. З того часу область існує в сучасних кордонах, подальші зміни адміністративно-територіального устрою торкнулися лише кількості та меж районів і сільських рад.

Цс цікаво

У сучасному Балаклійському районі селища Андріївка та Савинці (з 1923 по 1931 р.) і Петрівське (з 1923 по 1963 р.) були районними центрами).

.е –

На сьогодні Харківська область поділяється на 27 районів і 7 міст (Харків, Ізюм, Куп’янськ, Лозова, Люботин, Перво-майський, Чугуїв) обласного підпорядкування. У місті Харкові утворено 9 районів. Райони області поділено на 60 селищних і 381 сільську раду.

Це цікаво

Найменшими за площею на Харківщині е Коломацький (330 км2, 1,05 % території області) і Печенізький (467,5 км2, 1,49 %) райони.

Коломацький район створений в 1923 році. У 1959 році у зв’язку з укрупненням районів його було розформовано та приєднано до сусідніх Краснокутського і Валківського районів. 4 травня 1993 р. Коломацький район утворено в нових межах.

Печенізький район утворено 31 грудня 1923 р. У 1963 р. район було ліквідовано, а 13 грудня 1991 р, було відновлено в нових межах.

Після утворення цих районів їх кількість в області стала однією з найбільших в Україні (27 районів має також Вінницька область),

Посилання на основну публікацію