Субрегіони Африки

Африка, відрізняючись багатством і різноманітністю природних ресурсів, в силу глибоких політичних, соціальних, економічних проблем вважається економічно найменш розвиненим континентом. На загальній площі Африки в 30,3 млн км.кв розташовані 62 країни і території, 54 з яких – незалежні держави. З усіх країн і територій Африки 10 є острівними, 15 внутрішньоматерикових, 37, розташовуючись на материку, мають вихід до моря. Країни Африки поділяються на 5 субрегіонів.

Країни Північної, Західної, Центральної, Східної та Південної Африки розрізняються між собою особливостями географічного положення, природні ресурси, кількістю і середніми розмірами держав.

Країни Північної Африки завдяки наявності виходу до Середземного і Червоного морів, Атлантичного океану з давніх часів тісно пов’язані з Європою та Передньої Азією. Субтропічний і тропічний клімат країн субрегіону сприяв спеціалізації сільського господарства на вирощуванні бавовнику, оливок, винограду, цитрусових. Промисловість, в першу чергу, пов’язана з видобутком і переробкою мінеральної сировини (нафти, природного газу, фосфоритів, залізної руди). Крім того, добре розвинені легка і харчова промисловість, що переробляють сільськогосподарську сировину. У транспортній системі велика роль морського транспорту. Особливо, велику роль у розвитку морських перевезень у берегів Північної Африки відіграє Суецький канал. Також значний розвиток отримав міжнародний туризм.

Основну частину населення складають араби. В ході багатовікової історії в країнах субрегіону склалися розвинені райони зрошуваного землеробства і кочового тваринництва, центри ремесел. Провідними країнами субрегіону за рівнем соціально-економічного розвитку вважаються Єгипет і Алжир.

Країни Західної Африки розташовані між пустелею Сахара і Гвінейською затокою, в умовах тропічних пустель, саван і вологих екваторіальних лісів. Цей субрегіон один з найбільш багатонаселеної в Африці. Дуже складний етнічний склад населення. В епоху колоніалізму саме в Західній Африці найбільш активно велася работоргівля.

Сучасний вигляд країн субрегіону визначається, в першу чергу, спеціалізацією на розвиненому тут здавна сільському господарстві. Плантації в країнах Західної Африки в основному направлено на обробіток технічних культур. Сільське господарство розвивається в основному в руслі монокультури таких продуктів експортного значення, як арахіс, какао, кава, тропічні фрукти, натуральний каучук. Провідною галуззю промисловості є добувна. В основному ведеться видобуток залізних і уранових руд, бокситів, олова, нафти, алмазів, золота. Держава Нігерія – економічно відносно розвинена країна Західної Африки.

Країни Центральної Африки розташовані в основному в природних зонах вологих екваторіальних лісів і саван. Субрегіон виділяється багатими запасами і різноманітністю мінеральних багатств в масштабах не тільки материка, а й усього світу. Крім того, країни субрегіону багаті водними, біологічними (особливо лісовими) ресурсами, можливості яких використовуються не повністю. Країни Центральної Африки експортують необроблені алмази, мідь, кобальт, марганець, олово, нафта. Також велике експортне значення лісових ресурсів. Основна галузь промисловості – видобувна, але поступово отримують розвиток і галузі обробної промисловості. В етнічному складі населення переважають народи сім’ї банту. Демократична Республіка Конго – найбільша за територією, населенням та економічним потенціалом країна субрегіону.

Для країн Східної Африки в основному притаманний субекваторіальний і тропічний клімат. З давніх часів Східна Африка мала тісні торговельні зв’язки з Індією і арабськими країнами завдяки виходу до Індійського океану. Від інших субрегіонів материка відрізняється меншим багатством мінеральними ресурсами. У зв’язку з цим, велика увага приділяється використанню інших природних ресурсів. Спеціалізуючись на тропічному сільському господарстві, країни субрегіону в основному експортують кави, чай, кокосову продукцію, прянощі. Деякі країни субрегіону експортують і корисні копалини (в основному, мідь). Розвиваються обробні виробництва. Численні заповідники і національні парки стали ресурсами для розвитку міжнародного туризму. На селище Східної Африки являє собою складну суміш численних народів і племен. Порівняно високими показниками соціально-економічного розвитку серед країн субрегіону виділяється Кенія.

Країни Південної Африки при значній віддаленості від Європи, Азії, Америки мають вигідним економіко-географічним положенням. Уздовж їх узбережжя проходять важливі міжнародні морські шляхи. Розташовані в тропічних і субтропічних поя- сах Південної півкулі країни Південної Африки мають багатими природними, особливо мінеральними, ресурсами. Південно-Африканська республіка вважається найбільш розвиненою країною не тільки субрегі- вона Південної Африки, але і всього континенту. Вона є одним з найбільших постачальників різних видів мінеральної сировини на світовий ринок. При цьому в її економіці чільне місце займає і обробна промисловість. В інших країнах субрегіону переважає сільське господарство. Етнічний склад населення відрізняється строкатістю. Особливістю населення ПАР є порівняно висока частка європейців.

Країни Африки мають багатими природними та соціально-економічними ресурсами. Однак низький рівень соціально-економічного розвитку багатьох країн, особливо етнічного та релігійного складу населення, низький рівень життя і освіти, розбіжність державних і етнічних кордонів, що дісталася в спадок від часів колоніалізму, є джерелами гострих геополітичних проблем на континенті. Нераціональне використання природних ресурсів, в свою чергу, призвело до виникнення гострих екологічних проблем, особливо, опустелювання.

Посилання на основну публікацію