✅Соціальна політика в Індії

Велике значення для динаміки та спрямованості соціальної політики Індії має поєднання всіх її складових.

Специфічна соціальна структура суспільства

Її роль важко переоцінити. Вона включає в себе різні утворення:

  • класові,
  • некласові (етнічні, релігійні, кастові та ін),
  • позакласові (прошарки, що втратили регулярний зв’язок із суспільним виробництвом).

Становлення товарно-грошових відносин супроводжувалося в Індії процесом декласування: представники нижчих укладів витискались зі звичної їм економічного середовища, втрачаючи при цьому традиційних джерел існування. Взаємодії всіх соціальних верств складаються дуже складно і непередбачувано.

Індія, на відміну від західних держав ще не подолала общинний тип соціальності, який визначається особистісним характером соціальних зв’язків, заснованих на спорідненні, сусідстві і т. д.

Розвиток ринкової економіки та зростання державного апарату обганяють формування інститутів цивільного суспільства. Елементи цивільного суспільства, що виникли на самостійній основі, ще не утворюють цілісної і єдиної системи, тому кадрова політика, громадські організації нерідко будуються на основі етнічних або регіональних відносин;

Демографічний фактор і стан людських ресурсів

Індія, як було сказано вище, — одна з найбільш багатонаселених і багатонаціональних країн світу. Кілька сотень націй, народностей, племен, що знаходяться на різних рівнях соціально-економічного розвитку і говорять на різних мовах.

За абсолютним числом городян (250 млн населення) Індія посідає друге місце у світі. Під впливом демографічного вибуху початку 2000-х рр. йде процес омолодження вікового складу: в даний час 40 % населення молодше 15 років.

Потенційні ресурси індійського ринку праці — це населення у віці від 15 до 60 років. Їх частка в загальній масі складає приблизно 50 %, але частина індійського суспільства (10-12 %) ніколи економічно активній не була і не буде — це та позакласова соціальна спільність, яка втратила регулярний зв’язок із суспільним виробництвом: частина жінок, традиційні люмпени і т. д.;

Ситуація на ринку праці

В різних секторах економіки по-різному вирішується і проблема зайнятості. В сучасному секторі поглинання трудових ресурсів висока, оскільки Індія в наш час цінується як один зі світових центрів підготовки фахівців з інформаційних технологій.

Основний компонент, який забезпечив країні цю роль в сучасному світі, — надлишок талановитої молоді, наявність добре розвиненої міської інфраструктури, великі інвестиції в науку і освіту, висока професійна культура даного профілю, сприятливий бізнес – клімат та швидкорослий національний ринок інформаційних послуг.

У традиційному секторі значно зросли контингенти населення, зайнятого неповний робочий день, неповний робочий тиждень і т. д. Однак збереження даного сектора соціально виправдано, а також тією підтримкою, яку надає йому держава.

Що стосується якісної сторони питання, то в Індії за останні кілька десятиліть спостерігається явний, хоча і нерівномірний прогрес, а саме: зростає частка економічно активних людей, скорочується частка працюючих людей похилого віку і підлітків.

Проблема зайнятості безпосередньо пов’язана не тільки з проблемою отримання доходу і формування сімейного бюджету, але і з проблемою структури індійського внутрішнього ринку споживчих товарів.

Верстви населення з низьким доходом (учні і потребують) — це споживачі, які користуються самими необхідними для життя предметами споживання і лише основними товарами тривалого користування.

Багаті і пересічні споживачі складають відносно невеликий, але швидко зростаючий сегмент, який споживає вже товари міжнародних торгових марок — від автомашин та електроніки до косметики і предметів одягу, часто за міжнародними цінами. Цей сегмент також сам по собі досить глибоко диференційований залежно від його купівельної спроможності;

Охорона здоров’я

Індія — країна з високим рівнем розвитку медицини — найважливішого напряму соціальної політики. Цей рівень настільки високий, що в країні став дуже популярний медичний туризм.

Рівень медичного обслуговування в клініках Індії анітрохи не поступається кращим клініках світу. Щорічно з медичними цілями Індію відвідує понад 300 ТОВ медичних туристів, при цьому зростання індустрії медичного туризму в Індії становить у середньому 30 %.

Доступність стала основним фактором, що приваблює медичних туристів, оскільки вартість обслуговування значно нижче, ніж в західних країнах.

Операції на серці в США коштують від 80 до 120 000 дол., в Індії — не більше 9000 дол.; операції із заміни колінного суглоба — у США коштують 40 000 дол., в Індії — 8000 дол.; хірургічне лікування ожиріння в США коштує 65 000 дол., в Індії — не більше 2000 дол. і т. д.

Ще більш важливим фактором є якість обслуговування. Індія пропонує новітні методи лікування, які за медичним технологіям можна порівняти з найкращими медичними закладами світу — особливо в області:

  • серцево-судинних захворювань;
  • кардіологічній хірургії;
  • операції по заміні суглобів;
  • пересадці органів;
  • косметичного лікування;
  • стоматологічне обслуговування;
  • ортопедичної хірургії.

Крім того, Індія активно розвиває свої традиційні методи лікування — у країні відкриті численні аюрведичні центри лікування (аюрведа — метод альтернативного лікування з використанням натуральних лікарських трав, масажу, вправ за системою йогів). Таке лікування вимагає більшого часу, але воно також ефективно, як і сучасні методи лікарського лікування;

Система освіти

Займає особливе місце. Уряд Індії вкладає серйозні інвестиції в сферу освіти — 4 % ВВП (при 5 % у середньому у світі). Рівень грамотності серед дорослого населення досяг 60 %, число школярів — 52 %, кількість студентів — 10 %.

Індія виділяється серед країн, що розвиваються не тільки кількістю навчальних закладів, числом здобувають освіту, підготовкою спеціалістів з програмного забезпечення, монтажу і налагодження обчислювальної й електронної техніки і т. д., але і чудовою матеріальною базою і суворою системою контролю за якістю одержуваної освіти.

Активно втручається в цю сферу і приватний капітал країни, оскільки зростає число платних навчальних закладів і центрів перепідготовки кадрів.

Посилання на основну публікацію