Словаччина в давнину і середні віки

У V столітті до нашої ери територію сучасної Словаччини заселили фракійські племена, на місце яких близько 400 років до нашої ери прийшли кельти. У середині I століття до нашої ери в Дунайську улоговину вторглися даки. На рубежі тисячоліть частина території сучасної Словаччини була завойована Римом і увійшла до складу провінції Паннонія.

Близько 10-15 років нашої ери германське плем’я квадов і сарматське плем’я язигов витіснили даків з території Західної та Південно-Західної Словаччини. У II-IV століттях йшла боротьба німецьких племен квадов і маркоманов з римлянами. Потім по території Словаччини пройшли гуни, германці. Приблизно в V столітті цей регіон почав освоюватися слов’янськими племенами, які стали етнічною основою майбутнього словацької держави. Після 568 року панівним в Дунайської низовини стало плем’я аварів. У VII столітті виник потужний племінний союз слов’ян на чолі з правителем Само, успішно боровся з аварами і франками. Після смерті Само в 658 році союз розпався. Поступово стали формуватися Моравське і Нітранське князівства.

У 833 році моравський князь Моймир I завдав поразки Нітранське князю Прібіна і приєднав його князівство. Виникло сильне державне утворення слов’ян IX століття – Велика Моравія, яка проіснувала аж до 906 року. Під час правління Ростислава (846-870 роки) почався процес християнізації словацького народу. У 863 році до Великої Моравії з Візантії прибули просвітителі Костянтин (Кирило) і Мефодій. Завдяки їх діяльності була складена слов’янська азбука, перекладені біблійні та богослужбові тексти на слов’янську мову, велика частина населення Словаччини прийняла християнство. Це викликало невдоволення з боку німецького духовенства, який виступав за латинське богослужіння. Незабаром після смерті архієпископа Мефодія в 885 році його послідовники зазнали гонінь. Найбільшої могутності Великоморавська держава досягла за князя Святополка (871-894 роки). З його смертю почалася криза і розпад Великої Моравії, а після навали мадярів (угорців) в X столітті словаки виявилися під їхньою владою.

На територію сучасної Словаччини угорці проникали кількома хвилями з 920-х років. Словаччина була відокремлена від родинних чеських і моравських племен мадярами і фактично залишалася частиною Угорщини наступні 900 років. У XIII столітті в Угорському королівстві настає період феодальної роздробленості, в 1241 році відбувається навала монголо-татар, в результаті якого були зруйновані південні словацькі землі. В кінці XIII століття на запрошення угорського короля частина території Словаччини починали заселяти саксонські німці, в XIV столітті на словацькій території з’явилися італійці і євреї. У 1467 році в Братиславі (Пожоні, Пресбурге) виник університет.

У першій половині XVI століття Угорське королівство піддалося вторгненню османів. В результаті війни з Османською імперією Угорщина була розділена на три частини: центральну, яка опинилася під владою османів, Трансільванію, де правили місцеві князі, і Королівську Угорщину під владою Габсбургів. Словаччина також виявилася розділеною. Її південні землі були захоплені османами, а переважна частина території опинилася під владою Габсбургів і увійшла до складу Королівської Угорщини, зайнявши центральне положення в імперії: державні, економічні та церковні інститути були переміщені з Будапешта в Братиславу. Братислава стала столицею, місцем коронації угорських монархів, включаючи Марію Терезію.

Посилання на основну публікацію