Скелліг-Майкл

Як свідчать ірландські міфи, монастир Скелліг-Майкл на однойменному острові з’явився ще в легендарні часи, про які з усіх свідоцтв залишилися тільки міфи. Саме в них можна знайти перші згадки про скелястих островах, на які прийшли завойовники Ірландії – міфічні Туат Де Дананн, племена богині Дану. Історія ж свідчить, що наприкінці п’ятого століття на острові жив один з королів ірландської династії Мунстер, переховувався тут від ворогів.

Монастир же на острові, імовірно, був заснований в 6 столітті, і мирно існував потім протягом шестисот років, надійно захищений від решти світу важкодоступних та віддалених. Траплялися, щоправда, у ченців і важкі часи – наприклад, серйозні набіги вікінгів у 9-му сторіччі. Але Скелліг-Майкл, подолавши негаразди і руйнування, продовжувати рости і процвітати. Монахов тут завжди було небагато, не більше 20 чоловік, але зате місце користувалося великою популярністю у паломників – Скелліг-Майкл знаходиться в самому західному кінці священної дороги, що веде через Францію, Італію і Грецію до Палестини.

У 12 столітті ченці на якийсь час залишили обитель, переселившись на материк, а монастир продовжував залишатися святим місцем, популярним у паломників. Між 1820 і 1826 роками на Скелліг Майкла були поставлені два маяки і пірс, використовуваний донині.

Сьогодні це місце стало популярним у відвідувачів з усього світу, які приїжджають помилуватися неймовірними, захоплюючими дух пейзажами, побути серед тиші й самоти, побродити по стежках, яким сотні років і доторкнутися до великої історії. Знаменитий драматург Бернард Шоу якось сказав, що «для того, щоб побачити чарівництво, яке відносить вас далеко від цього часу і цього світу, є Скелліг Майкл… Хто не стояв на стародавніх каменях і не дивився вниз з висоти його кручі, той не знає Ірландію…, це – краса Ірландії, яка зробила нас тими, хто ми є…».

Посилання на основну публікацію