Системно-структурний підхід

Основоположники загальної теорії систем і кібернетики – Л. Фон Берталанфі, Н. Вінер, А. А. Богданов.
Основні поняття системно-структурного підходу:
1) Елемент – як далі неподільний об’єкт вивчення;
2) Зв’язок – відношення між елементами;
3) структура – сукупність зв’язків (відносин) між елементами;
4) субстрат – середа, в якій існують елементи;
5) система – цілісна сукупність елементів, зв’язків і субстрату;
6) підсистема – частина, розглянутої системи;
7) суперсистема – сукупність систем.
Поняття <система> може застосовуватися до будь совокупностям, досліджуваних об’єктів, воно стало активно використовуватися в географії, для якої функція інтеграції, систематизації різнорідних знань притаманна спочатку. За цій парадигмі – головним об’єктом вивчення географії були названі <територіальні соціально-економічні системи та територіальні структури географічних об’єктів (Саушкин, Смирнов, 1968).
В економічну географію був перенесений апарат системного аналізу та дослідження, що поєднує кількісні та якісні оцінки, що сприяло вирішенню багатьох географічних завдань.
<Багаж> географічних знань зараз настільки великий, що одні лише якісні характеристики не можуть розкрити взаємозалежність численних факторів, що впливають на територіальну організацію виробничих сил. Звідси – необхідність системного підходу, застосування економіко-математичного підходу, моделювання. Значення кількісного аналізу зростає в міру того, як підвищується необхідність вирішення практичних завдань, пов’язаних прогнозуванням та управлінням, розробкою оптимальних моделей ТНК, територіально-господарських комплексів і різних галузей господарства.
В даний час системно-структурний підхід активно використовується в географічних дослідженнях. Але, як і математичний підхід, ця парадигма не давала відповідь на питання: чому відбуваються ті чи інші зміни в системах?

Посилання на основну публікацію