Сільськогосподарські райони Китаю

Китай відомий як один з головних світових виробників продукції сільського господарства (табл. 37). Для географії вивчення цієї галузі на прикладі такої величезної країни, як Китай, особливо цікаво з позицій виділення внутрішніх відмінностей і сільськогосподарського районування. Знайомство з відповідними джерелами показує, що подібне районування може бути більш дробовим і більше генералізованим. У другому випадку зазвичай виділяють шість сільськогосподарських районів.
Перший район можна назвати переважно зерноводческих. Він охоплює майже весь Північний Схід і територіально відповідає в першу чергу великій рівнині Сунляо (Маньчжурської) з родючими грунтами чоноземовидні і ландшафтами лісостепу. Це одна з головних житниць країни з посівами ярої пшениці та гаоляна – різновиду сорго, яка була відома в Китаї ще в XII в. До цього району відноситься і частина Північного Китаю.

Другий район має зерноводческих-хлопко-водческую спеціалізацію. Ядром його служить Велика Китайська рівнина (Північно-Китайська низовина). Ідеально рівна поверхня цієї рівнини, утворена наносами Хуанхе та інших річок, які нині протікають вище її рівня в обвалованих руслах, являє собою типовий антропогенний сільськогосподарський ландшафт, майже повністю окультурений. Це головна в країні область обробітку озимої пшениці і бавовнику, друга після північно-східній область обробітку сої, яка культивується тут вже протягом тисячоліть. Землеробство на Великій Китайській рівнині з її субтропічним мусонним кліматом, що характеризується досить холодною і сухою зимою, здійснюється при штучному зрошенні. Тому води Хуанхе, Хуайхе, Великого каналу, перетинає рівнину в меридіональному напрямку, широко використовуються для цієї мети. Вся її поверхню буквально поцяткована великими і малими зрошувальними каналами.

На заході до Великої Китайської рівнині примикає також входить в цей район Лесове плато, розташоване в середній течії Хуанхе; потужність лесових покривів тут досягає 600 м. Площа його перевищує 600 тис. км2, а живе на цій території 80 млн чоловік. Основною зерновою культурою тут також є озима пшениця, але є і посіви бавовнику. Поширення лессов і жовтоземів призвело до того, що весь цей великий район стали нерідко іменувати жовтим Китаєм.

Третій район має чітко виражену рисоводческих спеціалізацію. Він займає в основному ту частину Східного Китаю, яка знаходиться в басейні Янцзи. Його північну кордон зазвичай проводять за піднімається на висоту до 4000 м і є важливим кліматоразделом хребту Циньлін і далі на схід по р.. Хуайхе. Південну його кордон утворює хребет Наньлін, що розділяє басейни Янцзи і Сицзяна. Клімат в районі субтропічний, мусонний. Через переважання горбистого рельєфу площа розораних земель тут в цілому не настільки велика, як на північнокитайськими низовини, але землі, що примикають до долини Янцзи, розорані майже повністю.

Головний район поливного рисосіяння – алювіальні низовини по нижньому і середньому перебігу Янцзи. У різних напрямках їх борознять канали, які використовуються для судноплавства, зрошення, рибальства і служать водосховищами в період паводкових вод. Справжні «рисові чаші» представляють собою улоговини озер Дунтинху і Поянху. На південь від Янцзи зазвичай збирають два врожаї рису на рік. Крім рису тут обробляють також пшеницю, бавовник, різні бобові та олійні культури. А знамениті чайні плантації розташовані на схилах пагорбів, в основному на південь від долини Янцзи.

Особливу роль на заході цього району грає провінція Сичуань з центром у м. Ченду. І не тільки тому, що це одна з найбільших за населенням провінцій Китаю. А й тому, що вона займає досить відокремлену, відгороджену горами Сичуаньський улоговину, через поширення червоноземів звану також Червоним басейном. Печеня, вологе літо і тепла зима забезпечують тут цілорічну вегетацію рослин. У Сичуані (це слово в перекладі означає «четирехречье») вирощують майже всі сільськогосподарські культури, відомі в Китаї, і не випадково за нею здавна закріпилося образне найменування Тяньфу чжи го – Країна небесного достатку. Найвизначнішою рисою її культурного ландшафту служать штучні тераси, вузькими стрічками оперізують схили пагорбів і гір. Це одна з житниць країни, де при штучному зрошенні за рік збирають по два-три врожаї рису, пшениці, овочів. Тут обробляють також цукровий очерет, чай, тютюн, цитрусові. За всім районом басейну Янцзи і Сичуань затвердилася назва зеленийКітай.
Четвертий район охоплює тропічну частину Південного Китаю, розташовану на південь від хребта Наньлін. Це область типового мусонного клімату, поширення жовтоземів і червоноземів. Для басейну р.. Сіцзян, узбережжя Південно-Китайського моря і о. Хайнань характерні ландшафти вологих тропіків. Головна зернова культура тут рис, який дає два і навіть три врожаї на рік. Цей район поставляє також різноманітні тропічні і субтропічні фрукти. З технічних культур головна – цукровий очерет.
П’ятий район має спеціалізацію на пасовищному тваринництві та охоплює зону степів, пустель і напівпустель Північно-Західного Китаю і Внутрішньої Монголії. Землеробство тут ведеться тільки в оазисах, розташованих в Джунгарській і Кашгарськой улоговинах. Це так званий сухий Китай.

Нарешті, шостий район спеціалізується на віджене тваринництві, при якому влітку худобу пасеться на високогірних пасовищах, а взимку в долинах. Територіально він в основному збігається з самим великим у світі Тибетським нагір’ям, поверхня якого утворюють високогірні, переважно щебнисті пустелі та напівпустелі. Не випадково цей район називають високим Китаєм або холодним Китаєм. Основна продовольча культура тут – місцевий морозостійкий ячмінь цінке. А посіви ярої пшениці доходять до висоти 4000 м.

Останнім часом в КНР багато уваги приділяється прогнозами можливих наслідків для сільського господарства країни глобального потепління. Згідно з проведеним кліматичному моделюванню, до 2030 р. середньорічні температури в порівнянні з сучасними збільшаться на 0,88 ° C, до 2050 р. – на 1,4, а в 2100 р. – на 2,9 ° C. Ці кліматичні зміни будуть мати і свої регіональні особливості.

Північно-Схід, де вегетаційний період і врожайність культур зростуть. Трохи збільшиться кількість опадів на посушливому Північно-Заході. Північна межа збору трьох врожаїв переміститься далі на північ – від долини Янцзи до долини Хуанхе. Але одночасно в багатьох районах країни зросте дефіцит водних ресурсів, який лише частково вдасться компенсувати завдяки таненню льодовиків в Тибеті, що живлять багато річок.

Посилання на основну публікацію