Що ми знаємо про літосферу?

Тектонічні плити – це великі стабільні ділянки кори Землі, які є складовими частинами літосфери. Якщо звернутися до тектоніці, науки, що вивчає літосферні платформи, то ми дізнаємося, що великі за площею ділянки земної кори з усіх боків обмежені специфічними зонами: вулканічної, тектонічної і сейсмічної активностями. Саме на стиках сусідніх плит і відбуваються явища, які, як правило, мають катастрофічні наслідки. До них можна зарахувати як виверження вулканів, так і сильні за шкалою сейсмічної активності землетрусу. У процесі вивчення планети тектоніка платформ зіграла дуже важливу роль. Її значення можна порівняти з відкриттям ДНК або геліоцентричної концепцією в астрономії.

Якщо згадати геометрію, то ми можемо уявити, що одна точка може бути місцем зіткнення кордонів трьох і більше плит. Вивчення тектонічної структури земної кори показують, що найбільш небезпечними і швидко руйнуються, є стики чотирьох і більше платформ. Дане формування найбільш нестійка.

Літосфера ділиться на два типи плит, різних за своїми характеристиками: континентальну і океанічну. Варто виділити тихоокеанську платформу, складену з океанічної кори. Більшість інших складаються з так званого блоку, коли континентальна плита упаюється в океанічну.

Розташування платформ показує, що близько 90% поверхні нашої планети складається з 13 великих за розміром, стабільних ділянок земної кори. Решта 10% припадають на невеликі формування.

Вчені склали карту найбільших тектонічних плит:

  • Австралійська;
  • Аравійський субконтинент;
  • Антарктична;
  • Африканська;
  • Індостанська;
  • Євразійська;
  • Плита Наска;
  • Плита Кокос;
  • Тихоокеанська;
  • Північно і південно-американські платформи;
  • Плита Скотія;
  • Філіпінська плита.

З теорії ми знаємо, що тверда оболонка землі (літосфера) складається не тільки з плит, які формують рельєф поверхні планети, а й з глибинної частини – мантії. Континентальні платформи мають товщину від 35 км (на рівнинних територіях) до 70 км (в зоні гірських масивів). Вченими доведено, що найбільшу товщину має плита в зоні Гімалаїв. Тут товщина платформи досягає 90 км. Найтонша літосфера знаходиться в зоні океанів. Її товщина не перевищує 10 км, а в деяких районах цей показник дорівнює 5 км. На підставі інформації про те, на якій глибині знаходиться епіцентр землетрусу і яка швидкість поширення сейсмічних хвиль, здійснюються розрахунки товщини ділянок земної кори.

Посилання на основну публікацію