Саргасове море – реферат

З погляду географів цю ділянку Світового океану морем назвати не можна. Його межі визначають океанічні течії, а вони, як ви розумієте, непостійні. Тим не менш, цей район Атлантичного океану настільки унікальний за багатьма властивостями, що вчені його відособили і називають Саргасовим морем.
Давайте, уточнимо – де ж слід шукати це море на карті, і чому ж воно так примітно?

 

Акваторія Саргассова моря розташувалася на великому просторі в напрямку між п-вом Флорида і Канарськими о-вами. Його площа понад 6 млн.кв.км (визначається межами течій). Саме тут утворений круговорот потужних океанічних течій – Гольфстріму (на заході), Північно-Атлантичного (на півночі), Канарського (на сході) і Північного пасатної (на півдні). Кругообіг течій спрямований за годинниковою стрілкою (антіциклональний). Берегів море не має, якщо не враховувати розташовані в межах його акваторії Бермудські острови вулканічного походження.
Море розташувалося над глибоководної частиною Атлантичного океану – Північно-Американської западиною. Його максимальна глибина майже 7000 м.

Кругообіг течій утворив в Саргасовому морі район з теплими поверхневими водами. Навіть у зимові місяці температура верхніх шарів води не опускається нижче +18 град.С. Літня температура досягає +28 град.С. Вода тут підвищеної солоності і її шари добре перемішуються течіями, тому до глибин в 400 м вода тепла (до +17 град.С). Такий теплої води в глибині океану немає навіть у тропіках.

Це явище негативно позначилося на розвитку фітоводорослей – фундаменту харчової піраміди океану. Убога мікрорастітельность з’явилася причиною малої кількості зоопланктону в Саргасовому море, і, як наслідок, бідної фауни. Тут проживає не більше 60 видів представників водного тваринного світу.
Саргасове море Однак тварини, що пристосувалися до життя в Саргасовому море, дуже своєрідні і, по-своєму, унікальні. Але про це далі. Тут лише зазначу, що мала кількість мікроорганізмів в море і є причиною незвичайної прозорості його вод.

Незважаючи на деяке коливання кордонів моря, обумовлене змінами в утворюючих ці межі течіях, акваторія моря залишається практично постійною протягом багатьох століть. Навіть коли великий Колумб вперше перебирався на своїх судах через його води, межі Саргасового моря були приблизно такими ж, як і в наші дні.
Ось такий дивовижний ділянку Атлантики.

Тут разюче чиста вода – видимість досягає 60 метрів, що значно вище, ніж в Червоному морі, яке вважається певним еталоном чистоти вод через відсутність впадають річок.
Над територією моря дуже рідко дмуть сильні вітри – це тихий і спокійний ділянку океану серед кругообігу течій. Тривале і часте безвітря доставляло в часи вітрильних кораблів великі незручності мореплавцям, які тижнями перечікували штиль серед безкрайнього гладі океану. Історія знає й чимало випадків загибелі кораблів в тутешніх водах, оскільки місяці нерухомого очікування вбивали мореплавців голодом і спрагою.

Але головна особливість Саргасового моря в тому, що тут утворилося величезне співтовариство плавучих морських організмів, подібних якому немає більше ніде.
Основу цієї унікальної спільноти складають бурі морські водорості – саргасси, які й дали морю назву.
Коли кораблі Колумба пробиралися через води моря, моряки звернули увагу на ягідки, якими були обвішані гілки водоростей, що дуже нагадують дикі виноградні грона. Дикий виноград по-португальськи звучить, як “саглазо”, від цього слова і пішла назва водоростей, а потім і самого моря.
До слова сказати, “ягідки” водоростей не є плодами – у саргассів взагалі немає плодів, оскільки вони розмножуються спорами. Це – специфічні поплавці, наповнені повітрям і утримують рослину на плаву.
Саргасси тут представлені трьома видами, які незначно розрізняються. Ці водорості виростають уздовж узбереж Вест-Індії та Американського континенту, де не є плаваючими, а вкорінюються в донному грунті.

Часті в районі Карибського басейну і Мексиканської затоки урагани виривають саргасси і забирають їх вітрами в океан, де вони підхоплюються течіями і збираються у вирі акваторії Саргасового моря у величезних кількостях. Запаси плавучих водоростей у Саргасовому морі оцінюються приблизно в 10 млн.тонн. Втім, ця величина, як ви розумієте, не постійна. Тим не менш, плавучі скупчення саргассів утворюють величезні масиви щільністю до 1-2 т / кв.км, а поверхня моря місцями нагадує великий оливково-зелений луг.

Саргасси стали своєрідним плавучим домом для багатьох живих організмів. Навіть найпростіші фітоводорослі поселяються на довгих (до 2 м) жовто-коричневих листках.
На плавучих гілках саргассів поселяються трубочники, плесенеобразние бріозоі, крихітні рачки і крабики, креветки, морські голки, ковзани й інша водна живність. У величезних скупченнях водоростей знаходять корм медузи, сифонофори, актинії, моховинки, летючі риби, стайня риби і навіть більші мешканці океану. Численні в цих водах корифеї (риби загону окунеподібних, що досягають у довжину 2 м). Ці хижаки полюють, переважно, за летючими рибами, які рятуються від них своєю унікальною здатністю пролітати над водою пристойні відстані.

Цікаво, що майже всі мешканці Саргасового спільноти мають форму тіла і забарвлення, прекрасно, що приховує їх серед водоростей. Форма тіла, як правило нагадує листочки і гілочки, а забарвлення тіла – жовто-бурих відтінків з темними плямами, відмінно маскує тварин у плавучих Саргассах. Спробуйте розгледіти серед гілок саркассов морського коника на фото, представленому нижче!
Такий і Саргасове морської клоун – риба загону вудильникоподібні. Його тіло схоже на гілочку Саргассах, а здобич він приманює особливої ​​”вудкою” – виростом над головою. Рухи кінчика цієї “вудки” нагадують звивається хробака, чим і привертають потенційну здобич.

Думаю, що багато знають історію відкриття місця розмноження європейського вугра.
Сотні років людство терзати в здогадах – де і як ця риба приносить потомство? Лише трохи більше століття тому була відкрита ця багатовікова таємниця – вугри розмножуються в Саргасовому море! Ці риби нерестяться за тисячі кілометрів від європейських річок і, давши життя новому поколінню, помирають в його водах. Вилупилися з ікринок напівпрозорі личинки, трохи зміцнівши, відправляються в далекий шлях до берегів Європи на “спині” Гольфстріму. Потрапивши в гирлі якої-небудь річки, личинки обгрунтовуються тут на кілька років, перетворюються на дорослих вугрів і відправляються туди, де з’явилися на світ.
морський коник в Саргассах Цікаво, що вугри допомогли вченим виявити на великій глибині океану (а саме там ці риби тримають шлях до батьківщини) протягом, протилежне по напрямку Гольфстріму. Його так і назвали – Антігольфстрім. Ця течія і допомагає вуграм дістатися до нерестовища.

В оповіданні про вуграх можна ще відзначити, що мешкає в Північній Америці американський вугор, який нереститься в іншому районі Саргасового моря, використовує як попутного “транспорту” окрему гілку течії, що доставляє його до американських берегів і річках.

Цікава тварина – краб-мандрівник відомий тим, що засмутив команду корабля Колумба під час просування через море. Побачивши сидячого на гілці Саргассах краба, моряки вирішили, що земля десь поблизу. Можна уявити їхнє розчарування, коли вони зрозуміли, що помилилися.

Живуть тут і морські черепахи. У давні часи в Саргасовому морі черепах було дуже багато, і вони навіть іноді рятували мореплавців, полонених у водах моря тривалим штилем, від голоду.
У наші дні, на жаль, забруднення морів і безконтрольний вилов черепах, а також знищення яйцекладок, призвели до катастрофічного зменшення чисельності цих морських рептилій в багатьох місцях на планеті. У Саргасовому морі можна зустріти такі види морських черепах, як зелена, логгехед, бісса і рідлея. Харчуванням черепахам служать водорості, безхребетні тварини і навіть медузи.

Незважаючи на велику віддаленість від берегів, у Саргасовому морі можна зустріти і акул. Звичайно, тут ви не побачите представників донних і прибережних видів, проте пелагічні акули тут іноді зустрічаються. Серед таких океанічних мандрівниць можна відзначити синю акулу, мако, длінноплавніковую океанічну, шовкову, супову. Цілком можливо, що в похмурих глибинах цього моря мешкають і інші, досі невідомі науці види хрящових хижачок. Як і в усьому Світовому океані, безодня тут зберігає ще чимало таємниць.

Оскільки бажаючих поплескати серед обривків водоростей Саргасового моря не так вже багато, то про інциденти людей з акулами в його водах нічого не відомо.

Посилання на основну публікацію