Сан-Франциско

Розташований на заході штату Каліфорнія адміністративний центр однойменного округу. Найбільший торговий, фінансовий і промисловий місто американського Заходу. Епіцентр «золотої лихоманки» XIX століття. Столиця всіх неформальних молодіжних рухів століття XX.

Сан-Франциско. Якими тільки захопленими епітетами його не нагороджували! Прекрасний, сліпучий, таємничий… Знавці стверджують: Сан-Франциско – самий мальовниче місто Америки. Солідний і надійний, з безліччю банків і корпорацій, і в той же час вільний і бунтарський. Він оспіваний переконаним романтиком Джеком Лондоном, як «всесвітній порт прописки романтичних пригод». А Роберт Стівенсон зауважив: «Це місто Золота, в який шукачі пригод занесені всіма вітрами небес. Я вражений тим, що чарівність тисячі і однієї ночі стало реальністю в період життя одного покоління».
За американськими мірками Сан-Франциско не дуже великий. Обмежений океаном і природним рельєфом місцевості, він займає площу 122 кв. кілометра. Та й за чисельністю населення (730 тис.) не входить до десятки найбільших міст Сполучених Штатів. Але, тим не менш, з передмістями долини Санта-Клара і містом Сан-Хосе Сан-Франциско утворює величезний мегаполіс (6,3 млн чоловік). Силіконова долина, де працюють інженери і програмісти і створюються нові «високі» технології, знаходиться саме в його межах. Центр електронної промисловості США виробляє п’яту частину всієї світової електроніки.

Місто розташоване на самому краї півострова і з трьох боків оточений океаном. Але курортом Сан-Франциско можна назвати умовно. Його омивають холодні води Тихого океану. Густий туман обволікає місто щоночі, і прохолодні морські бризи розганяють його тільки до ранку. Тут не буває холодної зими, але й немає по-справжньому спекотного літа. Температура протягом усього року тримається в межах +20 ° C. Марк Твен сказав про місцеву погоду: «Найбільша холодна зима в моєму житті була влітку в Сан-Франциско». Романтики називають Сан-Франциско містом вічної весни, а скептики – вічної осені.

«Фріско», «Місто», «Місто біля затоки» – такими прізвиськами нагородили американці свого улюбленця. І якщо Каліфорнію в Америці називають «Золотим штатом», то Сан-Франциско можна назвати «Золотим містом». У ньому багато чого, так чи інакше, нагадує про благородному металі. Бухта Золоті ворота, міст, який з’єднує півострів з материком, – Золоті ворота. Прекрасний міський парк теж носить назву «Золоті ворота».

Але не варто забувати, що історія міста почалася набагато раніше часів «золотої лихоманки». Першими, в 1542 р., тут побували кораблі португальця Хуана Родрігеса Кабрільо, що служив іспанській короні. У 1579 р. у цих берегів плавав знаменитий англійський пірат Ф. Дрейк. Але перше поселення було засновано лише в 1775 р., коли іспанські мореплавці виявили затоку із зручною бухтою. Вони заснували в цьому місці форт Пресидіо і селище Єрба-Буена, що в перекладі означало «Добра трава». Ось з цієї «Доброї трави» фактично і виріс майбутній місто. Пізніше невтомні іспанці-місіонери побудували церкву, яка отримала ім’я Святого Франциска Азісского. У 1848 р. Мексика програла війну із Сполученими Штатами і передала їм верхню частину Каліфорнії, в якій знаходився і невеликий приморське селище. Американці містечко стали називати так само, як і церква – Сан-Франциско.

Відлік свого процвітання місто веде з 19 серпня 1848 року. Саме в той день нью-йоркська газета «Геральд» опублікувала сенсаційне повідомлення: у Каліфорнії, на річці Сакраменто виявлено родовище золота. Цю інформацію пізніше підтвердив президент США Джеймс Нокс Полк. З цього часу в маленьке містечко з населенням в п’ятсот чоловік почали прибувати поселенці в пошуках щастя. У 1849 р. місто населяло більше 10 000 шукачів пригод, а в 1850 р. їх було вже сто тисяч. Їхали сюди за удачею не тільки американці. Китайці, японці, росіяни, греки, філіппінці, скандинави, мексиканці – ось далеко не повний перелік національностей. Всі вони селилися своїми земляцтвами навколо міста, утворюючи своєрідний конгломерат. Зараз, подорожуючи по Сан-Франциско, можна потрапити в дивовижні куточки, де жителі свято зберігають традиції своїх рідних місць.

Чайнатаун – китайський квартал Сан-Франциско. Це одне з найбільших поселень китайців за межами Азії – понад 60 тис. осіб, і найбільше в Америці. Проходячи вулицями кварталу, поринаєш у неповторну атмосферу китайського міста – численні будівлі у вигляді пагод, етнічні ресторанчики, сувенірні лавки. Всі написи на кафе і магазинах продубльовані на китайській мові і виконані в східному стилі, а будинки жителів пофарбовані у кольори, які, за повір’ями, мають принести удачу своїм власникам. Червоний дає щастя, зелений – довголіття, жовтий обіцяє власнику добру долю, а чорний – гроші.
Описуючи історію Сан-Франциско, не можна не торкнутися «російського питання» в Північній Америці. Один з 42 пагорбів, на яких розташоване місто, іменується Російським пагорбом. Тут в середині XIX в. були виявлені могили російських мисливців на морських котиків, які працювали на «Російсько-американську компанію». А недалеко від міста, якщо їхати на північ по Фрівей № 1, перебувають реставровані залишки дерев’яної фортеці Форт Росс, заснованої російськими переселенцями в 1812 року. Сумно усвідомлювати, що саме у росіян заповзятливим американцем Саттер була куплена земля, на якій вісім років по тому після продажу вперше знайшли золото. Зараз «російські квартали» розташовані в районі Річмонда. Росіяни, як і інші етнічні групи емігрантів, намагаються зберегти свою самобутність. Тут є російські ресторани, російські кінотеатри, що демонструють виключно російське кіно, російські газети, багато з яких доставляються з Москви.

Каліфорнія приваблює і самих американців власним стилем життя, так не схожим на інші штати. Сюди переселяються не тільки емігранти-за кордону, тут сильна внутрішня імміграція. Неймовірне змішання в місті рас і народів створило тут незвичайну волю вдач і терпимість до чужого способу життя. Для його вільних жителів абсолютно не існує строгих пуританських традицій. Увійшли в легенду бари міста. Слабкість місцевих жителів до міцних напоїв підкреслював «містер Сан-Франциско» – Херб Кейн, відомий історик-краєзнавець, що присвятив все життя вивченню свого міста: «Сан-Франциско навчився пити в дні золотої лихоманки і вдосконалюється в цій якості все життя». А в 50-60-ті роки XX в. Сан-Франциско став столицею світової контркультури, що кинула виклик моралі і смакам світу ситих і обмежених обивателів.

Молоді бунтарі Джек Керуак і Аллен Гінсберг створили в 1950-х роках філософію «покоління бітників» та її нові цінності, серед яких на першому місці – мотоцикл, алкоголь, вірші і джаз. Можна зайти в Сіті Гавкайте, де читав «Крик» Аллен Гінсберг. Або відвідати «Вогні великого міста» в Норт-Біч, колишню штаб-квартиру бітників. Тепер це один з найбагатших і найцікавіших книжкових магазинів у Сполучених Штатах.

Хайт-Ешбері – район Сан-Франциско, з якого вийшло бродити по світу покоління хіпі. У порівнянні з більш агресивними бітниками «діти квітів» воліли попутні машини, наркотики, східні вчення і рок. Хіппі влаштували тут в 1967 р. півмільйонне «Літо любові», кульмінацію свого руху. Зараз район для туристів наведено в музейний порядок. Одна з його визначних пам’яток – психоделічний автобус дикої забарвлення, на якому проїхав по Америці Кен Кізі, автор «Польоту над гніздом зозулі», зведеної в культ голлівудським чехом Миклашів Форманом.

Тут народився один із символів вільної Америки – знамениті джинси. Робочі штани для золотошукачів від Леві Страуса перетворилися на культову одяг бунтующего покоління. Масова мода на них прийшла з бітниками, від голлівудських образів Джеймса Діна і Марлона Брандо. На тлі всіх перипетій дуже показова історія цього одягу. Вона була робочою, потім бунтарської, а тепер середній американець чи європеєць не мислить свого життя без зручних повсякденних брюк.

Сан-Франциско і зараз один зі світових лідерів нестандартного ставлення до життя. Місто – найбільш відомий центр руху за громадянські права сексуальних меншин. На Крістофер-стріт у вікнах багатьох будинків вивішені семикольоровій прапори, щоб ніхто не засумнівався в сексуальній орієнтації їх жителів.

Сан-Франциско розташований в сейсмічно небезпечній зоні – під ним проходить ущелина Сан-Андреас. Зараз вона «веде» себе відносно спокійно – 100 поштовхів на місяць силою менше 1 балу. У сучасних будинках такі маленькі поштовхи майже не відчутні. Їх помічаєш, лише коли картини на стінах періодично змінюють своє положення. Але були часи, коли стихія показувала себе у всій своїй могутності. Сильні землетруси тут відзначалися в 1812 і в 1865 роках. З 1849 по 1852 м. Сан-Франциско шість разів переживав великі пожежі, викликані підземними коливаннями. У 1906 р. він був майже повністю зруйнований сильним землетрусом і подальшим за ним великою пожежею. Але місто завжди відбудовувався заново. Не випадково його герб прикрашає легендарний птах Фенікс, що відроджується не з попелу, а з кільця полум’я. Після останнього руйнування відновлення йшло воістину «стаханівськими» темпами. Вже в 1915 р. Сан-Франциско був відновлений настільки, що зміг прийняти у себе міжнародну виставку «Панама ІНТЕРНЕЙШНЛ».

Прагнення міста до постійного розвитку характеризує той факт, що в роки Великої депресії, коли Сполучені Штати переживали не найкращі свої часи, тут був втілений геніальний проект, що став тепер символом Сан-Франциско, – міст Золоті ворота. Це один з найдовших (загальна довжина – 2730 м, центрального прольоту – 1280 м) і красивих мостів у світі. Він перекинувся через затоку і з’єднує місто з материком. На ньому розташовано шість рядів автомобільного руху, а для любителів піших прогулянок передбачені дві пішохідні доріжки. Якщо дивитися з мосту вниз, на туман, клубочеться внизу, то виникає фантастичне відчуття польоту. Романтичний образ моста і однойменного протоки оспівав Джек Лондон: «Золоті ворота і справді золотились в променях призахідного сонця, а за ними відкривалися безмірні простори Тихого океану. За ними Тихий океан, Китай, Японія, Індія, і… Коралові острова. Ви можете через Золоті ворота поплисти куди завгодно: до Австралії, в Африку, на лежбища котиків, на Північний полюс, до мису Горн».
Дуже цікава історія створення моста. Про необхідність його будівництва стали замислюватися ще на самому початку XX в., Коли в житті городян з’явилися автомобілі. Первісна кошторис проекту коштувала 100 млн доларів.

Сума була дійсно дуже солідна, тому такі проекти всерйоз не сприймалися. Але Джозеф Страус, досвідчений інженер, заявив, що вкладеться при будівництві в суму 27 млн. До речі, реальна кошторис перевищила обіцяну зовсім не набагато – на 8 млн. Почали будівництво в 1933 р., а в 1937 р. міст був урочисто відкритий. З цього моменту в місто можна потрапити навпростець з материка, заплативши 3 долари з кожної машини. А біля в’їзду на міст стоїть бронзова фігура інженера Джозефа Страуса, охороняючи своє дітище від усіляких бід.

Посилання на основну публікацію