Румунія між Османською імперією і Росією

У міру кризи Османської імперії стало посилюватися вплив Росії в регіоні. Незважаючи на невдачу Прутського походу Петра I, Росія зайняла місце Польщі в якості північного сусіда руминсіх князівств – Молдови та Валахії, що стало фактором постійного тиску на турків. В 1739 російська армія зайняла ці князівства, однак, отримавши від османів за Бєлградського мирного договору Азов і території на південь від Запоріжжя, залишила молдавські та румунські землі. Розгром російськими військами на чолі з П. А. Румянцевим турків під Кагул, а потім взяття російськими в грудня 1770 року Аккермана і Бухареста послабили режим османського панування над румунськими князівствами. Отримавши по Кючук-Кайнарджийскому миром (1774 рік) ряд серйозних поступок від турків, Катерина II погодилася вивести війська з румунських територій в обмін на безумовне право покровительства православним князівств. На початку третьої російсько-турецької війни (1806-1812 роки) російська армія знову зайняла князівства.

За Бухарестським світу 1812 року зі Османською імперією Росія отримала Бессарабію, тобто частина Молдавського князівства; інша його частина – райони між Східними Карпатами і річки Прут – залишалася під контролем Османської імперії. Російсько-турецька війна 1828-1829 роках призвела до подальшого витіснення турків з регіону. За Адріанопольським світу (1829 рік) Росії перейшли гирлі річки Дунай і Чорноморське узбережжя Кавказу (від річки Кубань до Поті); Османська імперія визнала автономію Молдавії та Валахії (під протекторатом Росії), а також Греції та Сербії. Роль Османської імперії в справах румунських князівств ставала обмеженою.

Посилання на основну публікацію