Руда майбутнього

Морську воду по праву називають «худої рудою». Вона є воістину універсальним розчинником. В ній, ймовірно, знаходяться всі відомі хімічні елементи, але поки що вдалося знайти лише 70. Підраховано, що в кожному кубічному кілометрі морської води міститься понад 35 млн. т твердого речовини. Основна кількість розчинених елементів припадає на хлор — 19,3 млн. т, натрій — 10,7 млн. т, магній — 1,3 млн. т. В менших кількостях є кальцій, калій, бром та ін Зустрічаються в морській воді і срібло, і уран, і золото. Вартість всіх речовин, які містяться в 1 км8 морської води, оцінюють в 1 млрд. доларів.

Середня солоність морської води становить 35 г/кг. В різних районах Світового океану вона не однакова і змінюється в залежності від величини випаровування, атмосферних опадів, річкового стоку і т. д. На солоність верхніх шарів Світового океану основний вплив роблять: температура води і атмосфери, кількість надходить прісної води та ін. Відомо, що найбільша солоність спостерігається в екваторіальних водах, де велике випаровування, а найменша — в помірних широтах. Невелику солоність мають моря, в які впадають багатоводні річки, наприклад Балтійське, Чорне. Різна солоність відзначається навіть у межах одного моря. Так, в північній частині Каспійського моря солоність — всього 4-6 г/кг, середній — 12, а в південній 18 г/кг, В областях Світового океану з інтенсивною сонячною радіацією при малих кількостях опадів і відсутність великих приток прісних вод зафіксувала дуже висока солоність: в Червоному морі — 47 г/кг, а в Кара-Богаз-Гол — 213 г/кг. Солоність морської води змінюється з глибиною. При/ цьому в областях тропічного клімату солоність глибинних шарів вище поверхневих, а в полярних — навпаки.

Цікавою особливістю морської води є сталість співвідношення в ній різних солей. Одноманітність складу солей вказує на єдність Світового океану, на нерозривний зв’язок між його окремими частинами. Ця закономірність не поширюється на ізольовані ділянки Світового океану, як, наприклад, Каспійське Аральське та ін. моря.

Думки вчених про походження солоності морської води, що володіє дивовижною постійністю свого складу, розділилися. Одні вважають, що солі, розчинені в океанській воді, колись містилися в парах води, які знаходились навкого ще “гарячої” планети Земля. Охолоджені пари утворили воду, яка придбала солоність, близьку до теперішньої. Дійсно, судячи по викопним морським організмам, солоність морської води за всю геологічну історію практично не змінювалася. Прихильники Іншої гіпотези вважають, що поступове осолоніння океану відбувалося шляхом вилуговування і стоку розчинених мінералів і солей з твердих порід земної кори. Однак найімовірніше, що в освіті солоності брали участь обидва процесу.

З кожним роком сфера використання морської води розширюється. Зростає кількість вилучених із морської води цінних хімічних елементів, хоча в ряді випадків запаси їх і концентрація вище в літосфері. Пояснюється це відносною простотою деяких способів вилучення хімічних елементів з морської води або складністю переробки гірських порід суші з тим же змістом. Крім того, складу речовин у морській воді досить швидко відновлюється, у зв’язку з чим говорять про «невичерпності» мінеральних багатств Світового океану. Поки рівень видобутку відносно невеликий. На початку 70-х років сировина, видобута з морської води, оцінювалося в 0,5 млрд. дол/рік.

Посилання на основну публікацію