Розвиток міжнародного туризму

Міжнародний туризм – одна з форм обміну послугами. В основі туристського буму, який охопив весь світ в останні десятиліття, лежать конкретні економічні, соціальні та інші причини. Це насамперед науково-технічна революція, з якою пов’язаний абсолютно новий рівень продуктивних сил. Це глобальний феномен урбанізації, що змушує жителів великих міст шукати отдохновенія в інших районах і країнах. Це і «транспортна революція», особливо швидкий розвиток автомобілізації і авіаційних перевезень. Це і загальне підвищення якості та рівня життя, збільшення доходів і тривалості відпусток. Нарешті, це і загальне зростання культури, що викликає зростання пізнавальних потреб людей.

Один з видних вітчизняних економіко-географів пише в не так давно вийшла книзі: «Головний ресурс туризму – різноманітність світу. Прагнення подивитися велику «землю людей» викликає бажання відвідати величезні міста і неосвоєні, дикі місця, побачити вражаючі уяву гірські вершини і утихомирюючі ландшафти рівнин, лісів і озер, історичні пам’ятники і незаймані заповідники природи … Для жителя великого міста, втомленого від шуму, скупчення людей , від багатоповерхової стандартної забудови урбанізованих районів, важлива повна зміна вражень і способу життя в малолюдних курортних селищах на березі моря, в селах середньої смуги, в хатинах і притулках в горах ». [74]

Найбільш яскраве вираження туристський бум знаходить у двох показниках – чисельності учасників міжнародного туризму і розмірах доходів від нього. Динаміку того й іншого показника демонструє таблиця 166.

Аналіз таблиці 166 показує, що в 1950-2006 р. чисельність міжнародних туристів збільшилася майже в 34 рази, а надходження від цього виду послуг зросли в 365 рази! За даними Всесвітньої туристської організації (ВТО), ще в середині 1990-х рр.. у світовій торгівлі товарами і послугами на частку туризму доводилося більше 1/10, що дозволило йому зайняти місце після експорту нафти і автомобілів. А в торгівлі послугами його частка перевищила 1/3.
Фактори, що впливають на розвиток міжнародного туризму, детально досліджували Н. С. Мироненко та інші економіко-геогра-фи. Зазвичай ці автори виділяють кілька груп таких факторів.

По-перше, до них відносяться соціально-економічні фактори, які відіграють головну роль. Коли говорять про такі чинники, то зазвичай мають на увазі загальний рівень розвитку країни, структуру її господарства, якість життя, соціально-професійний склад суспільства, його освітній рівень, ступінь урбанизированности і мобільності населення, політичну стабільність тощо.

Останнім часом в постіндустріальних країнах на туристські потоки все більше впливає і вікова структура населення. Статистика свідчить про те, що найбільшою туристично-рекреаційної рухливістю відрізняються люди у віці від 30 до 50 років. Не менш 1/5 всіх туристів складають молоді люди, які в розвинених країнах матеріально достатньо забезпечені, мають хорошу освіту і прагнуть задовольнити свої різноманітні пізнавальні інтереси; серед них є і групи, і «одинаки». Проте ще більшу увагу всі дослідники звертають на те, як швидко в міжнародному (і внутрішньому) туризмі зростає частка осіб похилого віку (старше 65 років). В принципі в цьому немає нічого дивного, оскільки літні люди, що відносяться до так званого третього туристському віком, звикли до туристських поїздкам ще в молоді і зрілі роки, придбали великий досвід подорожей і не збираються відмовляти собі в цьому задоволенні і після виходу на пенсію.

По-друге, до числа факторів, що впливають на розвиток міжнародного туризму, відносять і рекреаційно-ресурсний потенціал території, що виражається в кількості і якості природних і культурно-історичних ресурсів. Але потрібно мати на увазі, що вплив рекреаційно-ресурсного потенціалу звичайно також опосередковується соціально-економічними факторами і в першу чергу залежить від розмірів і характеру рекреаційних потреб населення.

По-третє, чималу роль відіграє інфраструктурний фактор, який визначається рівнем розвитку виробничої та соціальної інфраструктури. Втім, можна говорити і про спеціальної туристської інфраструктурі, основу якої складають засоби розміщення (готелі, кемпінги, туристські бази тощо) і транспортування туристів.
По-четверте, потрібно враховувати і фактор географічного положення, який виступає у всіх своїх різновидах: і фізико-географічного положення, багато в чому визначає набір природно-рекреаційних ресурсів, та економіко-географічного положення, особливо по відношенню до головних туристським ринкам, і транспортно -теографіческого положення, і, нарешті, геополітичного положення, оскільки близькість того чи іншого району до вогнищ міжнародної напруженості відлякує від нього туристів. Характерно, що теракти 11 вересня 2001 р. в США, удари США по Афганістану, а потім початок війни в Іраку призвели до різкого зменшення припливу туристів в мусульманські країни.

Додамо, що іноді поряд з перерахованими об’єктивними виділяють і суб’єктивні чинники, що впливають на міжнародний туризм. Вони визначаються змінами, що відбуваються в психології сучасної людини, і стосуються його ставлення до своєї особистості, до інших людей і їх соціальним групам, а також до навколишнього середовища.

Зі свого боку і міжнародний туризм надає дуже великий вплив на соціально-економічний розвиток окремих країн. Найбільшою мірою воно проявляється у збільшенні зайнятості: в наші дні тільки в сфері міжнародного туризму безпосередньо і побічно зайнято більше 150 млн чоловік. При цьому в економічно розвинених країнах в ній зайнято в середньому 5% працездатного населення, а в невеликих країнах, що розвиваються-«квартиросдатчики» цей показник іноді досягає 50% і більше.

Основний об’єкт такої зайнятості – індустрія туризму. До неї відносять: підприємства, що надають послуги з розміщення туристів (готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, підприємства громадського харчування); туристичні фірми, що займаються організацією туризму; транспортні організації, що займаються перевезенням туристів; навчальні заклади, які займаються підготовкою та перекваліфікацією туристських кадрів; інформаційні та рекламні служби; органи управління туризмом; підприємства з виробництва товарів туристського сервісу; підприємства роздрібної торгівлі.

Міжнародний туризм, пов’язаний і з рухом капіталів, і з продажем послуг, надає неабиякий вплив і на платіжні баланси окремих країн, сприяючи їх перетворенню в активні або, навпаки, в пасивні. Іноді розраховують і спеціальний туристський баланс, що характеризує співвідношення надходжень від зарубіжних туристів в країні і витрати її туристів за кордоном. У країнах, найбільш привабливих для іноземних туристів, туристський баланс, як правило, позитивний (Франція, Італія, Іспанія, Мексика та ін), а в країнах, де виїзд туристів перевищує їх прибуття (Німеччина, Скандинавські країни, Канада та ін) , він негативний.
Особливо важливий і складний питання про класифікацію міжнародного туризму по його цілям (видами). Різні автори пропонують чимало подібних класифікацій, але якщо виходити з рекомендацій Всесвітньої туристської організації, то таких цілей можна виділити п’ять (рис. 121).

Дозвілля, рекреація та відпочинок були і залишаються головною метою туризму, і на їх частку припадає було 1/2 всього світового туризму. Цей вид туризму відрізняється також найбільшим внутрішнім розмаїттям, включаючи в себе подорожі, екскурсії, походи, відпочинок на пляжі, альпінізм, морські та річкові круїзи, туристські бази і табори, відвідування культурних та спортивних заходів, магазинів і т. п. Частка ділових і професійних поїздок в міжнародному туризмі складає приблизно 16%. Це участь у конгресах і наукових симпозіумах, виступ з лекціями і концертами, навчання та освіта, напрям технічних фахівців для монтажу обладнання, дипломатів, співробітників міжнародних організацій та ін Відвідування знайомих і родичів (27%) включає поїздки з метою підтримки дружніх і родинних зв’язків . Для лікування виїжджають на зарубіжні курорти, направляються в санаторії, клініки і лікарні. А виїзд за кордон з релігійними цілями передбачає участь у релігійних святах (найбільший з них в останні роки був присвячений 2000-річчю народження Ісуса Христа), відвідування релігійних центрів та зібрань. У ряді випадків величезні масштаби набуває паломництво (наприклад, мусульман до Мекки).

Поряд з цією існують і інші класифікації міжнародного туризму. Так, його поділяють на приморський, гірський, річковий, морський, міський. Останнім часом стали все частіше писати про екологічний туризм (екотуризм), який теж поділяють на науковий, пізнавальний, рекреаційний. Його об’єктами служать національні парки, окремі ландшафти, природні, природно-культурні та культурні пам’ятки. Звичайно, багато екотурісти подорожують по своїх і сусіднім з ними країнам, але все ж основний їх потік прямує з Європи та Північної Америки в тропічні країни (Кенія, Танзанія, Коста-Ріка, Еквадор). Згідно з наявними оцінками, екотуризм став найбільш швидко розвивається гілкою світового туризму. Дедалі більшого поширення набуває і так званий екстремальний туризм – подорожі в Арктику, Антарктику (щорічно більше 10 тис. чол.), Стрибки з парашутом на Північний полюс, спуск в глибини океану. З’являються статті про перспективи космічного туризму. Що ж до класифікації туристських поїздок за часом, то вони можуть тривати від одного-двох днів до декількох місяців. Втім, останнім часом фахівці відзначають все більший інтерес туристів до короткочасних поїздок (наприклад, на вихідні та святкові дні).

Посилання на основну публікацію