Розвиток геополітичних ідей

Основоположником антропоцентризму і основним ідеологом геополітики, батьком політичної географії є ​​німецький вчений Фрідріх Ратцель. Він писав: <Простір – це не стільки фізико-географічне поняття, що характеризує певними параметрами (клімат, рельєф і т.д.), а скільки політико-географічне поняття, що характеризує його зовнішню політику. Скорочення контрольованого простору свідчить про науці держави і руйнуванні <просторової ідеї>. Держави він розглядає як живий організм:
Він вважав, що потреба в більшому просторі і кращому його використанні стане основною політичною ідеєю XX в. і призведе до формування великих і надвеликих держав.
Відома геополітична ідея <океанічного циклу> (тобто домінування одного з океанів). Американський контр-адмірал Альфред Мехен в роботі <Вплив морської сили на історію> (1890 р) обгрунтував теорію <морської сили>, згідно з якою основним законом війни проголошено завоювання панування на морі; а також доводив, що англосаксонська раса відіграє провідну роль у встановленні світового панування, що обумовлене географічним умовою її існування. XXI ст. – Століття розвитку цивілізації в Тихоокеанському регіоні, який стане центром економічної активності та зіткнення інтересів наддержав. Тут повинен відбутися вирішальний конфлікт між морськими (англосакси) і континентальними народами, які переможуть в кінцевому рахунку.
На початку XX століття англійський географ Халфорд Маккиндер розвинув <теорію географічної інерції>, що визначала залежність просторового розвитку держави від географічного положення.
Маккіндер протиставляв Великобританію і морський світ, як гаранта стабільності та економічного прогресу, євроазіатського блоку, як <колиски потрясінь>. Росію він вважав центром <світового острова> (Євразія і Африка) і передбачав небезпеку союзу між Росією і великими континентальними країнами (Німеччиною, Китаєм) і закликав розхитувати союзи Росії з суміжними країнами.
У наступних геополітичних теоріях головною метою встановлення світового панування була проголошена боротьба за осьової регіон, або Хартленд (територія між Східною Європою, Монголією і Тибетом) – вона була <наживкою> для розбрату між Німеччиною і Росією, а війна між ними сприяла б пожвавленню економіки США і Великобританії.
У 1941 р Гітлер вибрав східний напрямок, керуючись формулою Маккиндера, розрахунок якого полягав у забезпеченні природними ресурсами військової техніки Німеччини перед вирішальною сутичкою з англосаксами. Але тимчасовий союз англосаксів з СРСР привів їх до перемоги, ліквідації основного конкурента Великобританії. У результаті війни залишилися 2 групи держав, що претендували на світове панування (біополярной модель світу).
У другій половині XX століття в період <холодної війни> основними глобальними ідеями геополітики були:
1) Ідея боротьби за світове панування (прагнення до одноцентровую моделі світу).
2) Ідея тотального протистояння і непримиренної боротьби, аж до військових дій між наддержав.
3) Ідея поширення контролю не тільки на поверхню суші і Світового океану, але й на повітряне, підземне і космічний простір.
4) Ідея боротьби за Рімленд як ключовий регіон Євразії. (Рімленд – територія на південь від Хартленда, котролірующій Великий морський шлях з Балтійського і Північного морів через Середземне, Червоне море. Індійський океан, моря Південно-Східної Азії і Далекого Сходу).
5) Ідея боротьби за Арктичний океан (повітряного сполучення).
До кінця XX століття результаті розпаду СРСР, економічної перемоги США набувають поширення ідеї нового світового порядку, вирішальні світові та національні проблеми не на шляху конфронтації і суперництва, а за рахунок розвитку міжнародного співробітництва та взаєморозуміння.
Глобальні проблеми виживання людства виявляються значно більш важливими, ніж національні проблеми.

Посилання на основну публікацію