Розміщення населення по території Землі

Розміщення населення по території Землі. Фактори, що впливають на розміщення населення. Найбільш густонаселені райони світу

Середня щільність населення Землі становить приблизно 44 людини на один км2. Але реальне розміщення населення світу залежить насамперед від природних географічних умов.

Природно, що люди віддали перевагу заселити в першу чергу зони помірних, субтропічних і субекваторіальних кліматичних поясів. Тому понад 80% населення Землі влаштувалося на рівнинах, що знаходяться на висоті до 500 кілометрів над рівнем моря.

Розширення територіальних рамок пов’язано з наступними явищами:

1. Активне освоєння пустельних і напівпустельних територій. У більшості випадків таке інтенсивне освоєння ведеться за допомогою великого іноземного капіталу.

2. Інтенсивний розвиток господарської діяльності в екстремальних умовах північних.

3. Освоєння людиною гірських територій і місць з пересіченим рельєфом.

4. Активне впровадження людини на території, вчора ще покриті вологими тропічними лісами.

5. Включення акваторії Світового океану в сферу господарської діяльності людини, використання його біологічних, мінеральних, хімічних та інших ресурсів.

Інтенсивний розвиток контактної зони море – суша призвело до того, що половина людства в даний час живе в 200-кілометровій смузі вздовж морських узбереж і островів.

Розвиток самої трудомісткою галузі сільського господарства – рисівництва – на поливних землях призвело до інтенсивної концентрації населення у Східній та Південній Азії. Щільність сільського населення на цих територіях перевищує 200 чоловік на 1 км2, а в деяких районах доходить до 1500-2000 чоловік і більше. Та навіть ситуація склалася і в деяких районах Європи та США, особливо з високо розвинутою промисловістю. Там щільність населення на 1 км2 також іноді наближається 1000-1500 чоловік.

2. Електроенергетика: значення, країни, котрі виділяються по абсолютним і душовим показниками виробництва електроенергії

У міру настання НТР, а особливо розвитку високих технологій, у тому числі електронізації, комплексної автоматизації, інформатизації, світове виробництво електроенергії зростає швидкими і стійкими темпами.

Приблизно 70% вироблюваної в світі електроенергії припадає на країни Півночі і 30% – на країни Півдня.

У структурі вироблення електроенергії особливу перевагу віддано тепловим електростанціям. Їх участь у світовому виробництві електроенергії становить 62%.

Близько 20% світового виробництва електроенергії дають гідроелектростанції (ГЕС).

Третє місце з виробництва електроенергії у світі займають атомні електростанції (АЕС), які забезпечують 17% світової виробітку; вони побудовані і функціонують вже у 32 країнах світу.

Так звані “м’які” джерела енергії називають ще альтернативними.

У розвинених країнах світу все більш привабливими здаються плани з розвитку геліоенергетики.

Геотермальна енергія за часом використання – найбільш стародавній джерело альтернативної енергії. У 2000 р в світі діяло близько 400 блоків таких станцій.

Посилання на основну публікацію