Розділ Кореї і Корейська війна 1950-1953 років

На конференції в Ялті в лютому 1945 року було прийнято рішення про вступ СРСР у війну проти Японії. У липні 1945 року на Потсдамській конференції було прийнято рішення про визначення 38-ї паралелі як розмежувальної лінії між збройними силами США і СРСР на Корейському півострові для прийняття ними капітуляції японської армії.

9 серпня 1945 року між СРСР оголосив війну Японії. Радянські війська вели запеклі бої і до 25 серпня завершили звільнення Кореї, добившись капітуляції японських військ. Уже після підписання акту про капітуляцію Японії (2 вересня 1945 року) в південній частині півострова висадилися американські війська, які не брали участі в бойових діях на суші за звільнення Кореї.

У грудні 1945 року в Москві відбулася нарада міністрів закордонних справ СРСР, США і Великобританії, на якому було прийнято рішення про створення Тимчасового корейського демократичного уряду і опіки над Кореєю. З метою формування уряду була утворена Спільна комісія з представників американського командування на півдні і радянського командування на півночі. Передбачалося вирішити питання про опіку над Корейським півостровом чотирма державами – СРСР, США, Великобританією і Китаєм (на 5 років). Однак Спільна комісія не змогла сформувати Тимчасове корейський уряд.

Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію про створення Тимчасової Комісії з Кореї для проведення в країні виборів під наглядом ООН. Вибори 1948 року відбулися тільки на півдні Кореї, але були визнані законними Тимчасової Комісією ООН.

Після проголошення створення Республіки Корея 15 серпня 1948 року в Пхеньяні було прийнято рішення про проведення виборів у вищий орган влади – Верховне Народні збори (ВНС) – на всій території Кореї. ВНС на своїй першій сесії в вересні 1948 року проголосила створення Корейської Народно-Демократичної Республіки (9 вересня 1948 роки) і прийняли конституцію КНДР. До кінця року радянські війська були виведені з території КНДР.

Ні КНДР, ні РК не визнали легітимність існування один одного. Обидві країни зміцнювали оборону і нарощували військовий потенціал. Співвідношення за чисельністю особового складу збройних сил і військово-технічного оснащення складалося на користь КНДР. Початку військових дій передували численні збройні інциденти в районі 38-ї паралелі.

25 червня 1950 року збройні сили КНДР – Корейська народна армія (КНА) – почали наступ, оволодівши столицею Республіки Корея містом Сеулом. Швидко просуваючись на південь, частини КНА підійшли до порту Пусан, зайнявши, таким чином, практично всю територію РК.

Тоді за наполяганням США 7 липня 1950 року було ухвалено резолюцію РБ ООН про направлення в Корею збройних сил ООН у складі 16 держав для допомоги РК. Основну частину військового контингенту ООН становили американські сили. У вересні 1950 військовий десант сил ООН висадився в місті Інчхон, почавши контрнаступ на північ. Незабаром був звільнений Сеул, а 20 жовтня – захоплений Пхеньян. Війська ООН вийшли на кордон з Китаєм.

У цій ситуації на боці КНДР в жовтні 1950 року в військові дії вступили китайські народні добровольці (1 мільйон чоловік), фактично які були регулярними частинами армії КНР. СРСР, офіційно не пристав він до війни, забезпечував авіаційну підтримку на північному сході Китаю. Почалося відступ військ ООН, був звільнений Пхеньян (6 грудня 1950 року), а потім узятий Сеул (4 січня 1951 року). В ході відповідної операції об’єднаних військ ООН і РК Сеул був зайнятий 14 березня 1951 року. До червня 1951 фронт стабілізувався в районі 38-ї паралелі.

Влітку 1951 почалися мирні переговори. Угода про перемир’я була підписана лише через 2 роки – 27 червня 1953 року. У цей період військові дії кілька разів поновлювалися. Сторонами, які підписали Угоду про перемир’я, були представники командування КНА і китайських народних добровольців, з одного боку, і командування військ ООН – з іншого. РК не є стороною Угоди. У квітні 1954 року в відповідно до положень Угоди про перемир’я в Женеві відбулася нарада міністрів закордонних справ з питань післявоєнного врегулювання в Кореї. Однак досягти будь-якого компромісу сторонам не вдалося.

Втрати з обох сторін в результаті військових дій були значні: за різними оцінками, з боку КНДР і китайських народних добровольців – до 4 мільйонів осіб, озброєних сил РК – понад 400 тисяч осіб, США – 142 тисячі осіб, військ інших країн – 17 тисяч осіб . Серйозної шкоди було завдано економіці на півдні і півночі півострова – була зруйнована основна частина промислових підприємств і житлового фонду. Особливою проблемою стала проблема розділених сімей – в ході бойових дій в результаті міграції населення члени багатьох сімей опинилися по різні боки 38-й паралелі.

Посилання на основну публікацію