Рослинний покрив Харківщини

Різноманітність видового складу та закономірності поширення рослинності

Харківська область розташована в межах Лівобережного степу і північно-степової зони України.

Основні типи рослинності:

  • широколисто-мішані ліси (нагірні діброви);
  • лучні;
  • різнотравно-типчаково-ковилові степи.

Серед вузько ареальних (або ендемічних) видів рослин поширені:

  • шоломниця крейдяна;
  • ранник крейдяний;
  • полин суцільно білий;
  • гісоп крейдяний;
  • дрік донський;
  • дворядник крейдяний, занесені до Червоної книги України.

Ці рослини характерні для крейдових відслонень, які трапляються по берегах Сіверського Донця, у східній і південно-східній частинах області.

Широколисто-мішані ліси ростуть на сірих і темно-сірих опідзолених ґрунтах.

Лучні степи пов’язані з рівнішими ділянками межиріч і розпиваються на типових чорноземах. Різнотравно-типчаково-ковилові степи існують на звичайних чорноземах.

Південна межа лісостепу в кордонах області простягається приблизно по лінії Красноград — Верхній Бишкин — Суп’янськ.

Крім зональних, у нашому краї поширені азональні типи рослинності:

  • соснові та дубово-соснові ліси на борових терасах річок (переважно на піщаних ґрунтах);
  • заплавні ліси;
  • рослинність боліт;
  • заплавні луки;
  • рослинність відкритих пісків і крейдових відслонень.

Другий ярус складають клени, груша звичайна, яблуня лісова. Третій, чагарниковий ярус представлено ліщиною звичайною, кленом татарським, брусницею, шипшиною, глодом.

Трав’яний покрив узлісь і галявин складають лучно-лісові види:

  • конюшина;
  • горошок;
  • люцерна;
  • деревій;
  • звіробій;
  • дзвоники.

Заплавні луки розповсюджені в заплавах практично всіх річок Харківщини.

Для справжніх лук характерні такі рослини, як тонконіг, лисохвіст, костриця, пирій, конюшина, жовтець, підмаренник.

Степова рослинність у Харківській області поширена в лісостеповій частині — лучні степи, а різнотравно-типчаково-ковилові степи — у південних районах області.

Лучні степи — перехідний тип від степів до лук. Тут поряд із степовими злаками (ковила, типчак) поширені лучні злаки (тонконіг, мітлиця), а також лучно-степове різнотрав’я — жовтець, конюшина, шавлія лучна, горицвіт.

Різнотравно-типчаково-ковилові степи сухіші, ніж лучні. Рослини тут мають добре виражене пристосування до нестачі вологи: розвинену кореневу систему, вузькі або дрібні листяні пластинки. Листя часто опушене, вкрите восковим нальотом. Степи на території нашої області розорані і майже не збереглися, а там, де збереглися, сильно видозмінені під впливом господарської діяльності людини.

Рослинність боліт росте переважно в старичних заглибленнях річок. Часто болота заростають вербами, березою, вільхою, крушиною, а також зозулиним льоном, осокою, чередою.

Це цікаво

У Дергачівському районі є рідкісна пам’ятка природи, водночас гідрологічна та ботанічна. Це Моховате болото — залишок бореальної (північної) флори Валдайського зледеніння. Воно утворилося на місці давнього глибоководного озера. Рік за роком на поверхні води наростав килим з коренів болотяних рослин і сфагнових мохів.

На болоті росте пушиця — типова рослина тундри, якою там рано навесні ласують північні олені. Крім того, ростуть вахта трилиста, м’якотниця болотяна з дрібними жовтувато-зеленими квітками, що зібрані в китиці, низькоросла щейхцерія, розкриває листя для полювання росянка — комахоїдна рослина.

Характерні рослини водоймищ Харківської області такі:

комиш озерний;

  • стрілолист звичайний;
  • глечики жовті;
  • рогіз широколистий;
  • ряска мала;
  • триборозенчата.

На території нашого краю збереглося кілька десятків видів рослин, які занесені до Червоної книги України і потребують охорони. Серед них рябчик шаховий, ковила волосиста.

Вплив господарської діяльності на рослинність

Рослинні ресурси, їх охорона та відтворення

Рослинний покрив Харківщини-має велике значення для господарської діяльності та життя людей. 12 % площі області вкрито лісами. Ліси дають деревину, відіграють важливу протиерозійну та водоохоронну роль. Дуже цінуються луки, які дають високоякісне сіно, так само використовують і зарості болотного різнотрав’я.

Близько 100 видів рослин мають лікарське значення — шипшина, молочай, чебрець, валеріана, шавлія, пижмо, ромашка, конвалія тощо.

Особливу групу рослин складають бур’яни, що ростуть повсюдно: на полях (осот, будяк, пирій), засмічених місцях поблизу людського житла і в місцях, що витоптані худобою (полин звичайний, кропива, будяк, лопухи), уздовж доріг, на ущільнених ґрунтах (кульбаба, грицики, спориш). Поширенню бур’янів сприяє діяльність людини, особливо землеробство, що здавна зародилося в нас і спричинило практично повне знищення природної рослинності. Вони витривалі щодо зовнішнього впливу, швидко розвиваються, спроможні утворити кілька поколінь на рік. Боротьба з бур’янами — велика проблема, передусім для сільського господарства.

Вплив господарської діяльності на рослинність величезний. Наприкінці XVII ст., коли почалося масове вирубування лісів у нашому краї, лісів було в 2,5-3 рази більше, ніж зараз. Наприкінці XIX ст. на Харківщині не залишилося старих лісів, а нинішні лісові масиви — уже вторинні, насаджені 50-100 років тому. Практично не залишилось первинної степової рослинності, вона збереглася лише на схилах балок або узліссях.

Посилання на основну публікацію