Ріо-де-Жанейро

О, як би мені хотілося потрапити в Ріо-де-жанейро – коли-небудь, поки я ще не постарів!

Редьярд Кіплінг (1902)

Своє ім’я Ріо-де-Жанейро (буквально Січнева річка) отримав внаслідок того, що в інвар 1502 португальський мореплавець Педру Кабрал помилково прийняв велику бухту Гуанабара за гирло річки. Крім того, цей магнетичний місто, що привертає більше туристів, ніж будь-яке інше місце Бразилії, часто приймають за столицю країни, притому що цей статус він втратив ще в 1960 р. Одне не викликає ні найменших сумнівів: Ріо приголомшує і зачаровує, а поєднання гір, озер, ліси, океану і білих піщаних пляжів робить його одним з найкрасивіших міст світу.

А ще місто Ріо-де-Жанейро володіє особливим духом, в рівних частках замішаним на розкоші й убогості. «Золотий вік» Ріо-де-Жанейро припав на період 20-50-х років минулого сторіччя, коли демонструвати свої таланти сюди з’їжджалися зірки світової величини, у тому числі в 1933 р. легендарна танцювальна пара Джинджер Роджерс і Фред Астер. Кращі дні Копакабани пішли в минуле, і сьогодні красиві люди стікаються на Іпанему.

Санта-Тереза, колись заборонений для приїжджих квартал, сьогодні – процвітаючий артистичний район на пагорбі в стилі Монмартра, прецікаве місце для прогулянок вдень і ввечері. Міські фавели, найбільш примітні нетряні зони країни, високо підносяться на Моррос (morros) у центральній частині міста. Вони користуються поганою славою як осередок наркоманії та насильства, але вони ж дають притулок значної частини робочої сили міста, служать генератором його творчої енергії.
Хоча привабливість Ріо-де-Жанейро пояснюється головним чином його природними красотами, місто є великим культурним центром Бразилії, в якому розташовуються багато з кращих музеїв, художніх галерей та освітньо-просвітницьких установ країни. Сам Ріо-де-Жанейро і його жителі, каріокас (cariocas), мають настільки чарівною привабливістю, що легко забути, що Ріо-де-Жанейро – це також назва цілого штату з його фешенебельним курортом Бузиос і імперським містом Петрополіс, прекрасним океанським узбережжям і мальовничими гірськими притулками.

Копакабана і Іпанема

Ці пляжі – квінтесенція Ріо-де-Жанейро. На них каріокас живуть, люблять і грають. Візит на будь-який з двох пляжів означає набагато більше, ніж просто зустріч з сонцем і океаном. Дві ці піщані смуги – душа і серце міста, одночасно виконують функції офісу, пабу і майданчики для ігор. Якщо Копакабана сьогодні справляє враження трохи неохайною старшої з двох сестер, то Іпанема – більш молода і більш симпатична сестра. На Іпапеме зі Біра красиві люди, ресторани і бутіки тут краще.
Візьміть для себе невелику ділянку піску, візьміть напрокат в од ної з розташованих тут же наметів парасольку і шезлонг, вдамося, при бажанні, до послуг масажиста. Ближче до дороги попийте пива, перекусите сандвічем, спробуйте мат:> (бразильський чай з льодом), а ще краще – відмінно доповнюю втрату вологи аква-де-коку (кокосова вода). Продавець проробить в сильно охолодженому кокосі отвір для соломинки; випивши вологу, віддайте горіх продавцю, він розрубить його і поверне частину шкаралупи, з якої ви зможете самостійно вишкрібати живильну м’якоть.

Копакабана (Copacabana)

Розтягнувся на 4 км між Лемі і фортом пляж відомий своїми 5 зірковими готелями, літніми відпочиваючими, трансвеститами, а також повіями – принаймні вечорами. Загалом вартість їжі, напоїв і знімного житла тут нижче, ніж на Іпанема, що не завжди поширюється на готелі. Білосніжний «Copacabana Palace» (1923) свого часу був першою будівлею на всьому пляжі і послужив декорацією при зйомках фільму «Політ у Ріо» з Джинджер Роджерс і Фреда Астера в головних ролях. Будівля і сьогодні височіє в центрі пляжу.

До відома

Сьогодні обидва пляжу висвітлюються ночами прожекторами, однак обачність не буде зайвою. Остерігайтеся злодюжок в будь-який час доби. Не беріть е собою на пляж нічого, крім рушники і суми грошей, достатньої для відпочинку на самому пляжі. Якщо хочете пофотографувати, зробіть кілька знімків, віднесіть камеру в готель і потім вже повертайтеся на пляж, щоб провести на ньому кілька годин або цілий день.

Іпанема (Ipanema)

Протяжність пляжу 6 км, включаючи сусідній пляж Леблон на заході. Назва перекладається як «небезпечні води» і пояснюється наявністю течії, тому будьте обережні при появі великих хвиль з сильним відкотом. Кожен знайде тут щось для себе: поблизу Леблона працюють дитячі ясла і майданчик для ігор «Baixo Bebe», а «Posto 8» – це те місце, де відзначиться кожен поважаючий себе гей. По неділях набережна закрита для руху автотранспорту, але зате на ній з’являються не менш стрімкі велосипедисти і ролери.

Лівацькі традиції

Іпанема демократична у багатьох відношеннях. Так звана республіка Іпанема, відома також як Cemeterio dos Elefantes («Цвинтар слонів») в 50-і і 60-і роки XX в. вважалася раєм для інтелектуалів з усієї Південної Америки. Багато хто з справжніх хіпі давно канули в історію, але і сьогодні на площі Генерала Осоріо (Praca General Osorio), в одному кварталі від набережної, по неділях (з 8.00 до опівночі) працює орієнтований на туристів «Feira Hippie» (ринок хіпі), на якому активно торгують прикрасами, ремісничими виробами та меблями.

З настанням вечора

І місцеві жителі, і туристи збираються на ділянці Іпанеми, що примикає до Копакабані і відомому як Понта-ду-Арпоадор, щоб помилуватися заходом, часто забарвлюючим небо в чудовий ліловий колір. Люди аплодують від захоплення. Багато потім відправляються пропустити стаканчик в бар «Garota de Ipanema» («Дівчина з Іпанеми») на Rua de Vinicius de Moraes або в користується популярністю у геїв «Bofetada» на Rua Farme de Amoedo – обидва заклади знаходяться всього в декількох кварталах від пляжу.

Цукрова голова і Христос спаситель

Усічений конус Цукрового Голови і розпростерті руки Христа Спасителя – два відомих символу Ріо-де-Жанейро. Обидва раз у раз виникають перед вашим поглядом, в якому б куточку міста ви не знаходилися, а панорамою, яка відкривається з кожною з вершин, неодмінно слід помилуватися. Ріо-де-Жанейро часто обволікає щільний серпанок, і тоді підйом на них не має сенсу. Уважно виберіть день для екскурсії.

Основний приплив туристів до двох найпопулярніших визначних пам’ятках Ріо-де-Жанейро спостерігається в ранкові і перші післяполуденні години. Найкращий час для відвідування – за півгодини до заходу. Спочатку місто заливає помаранчевий світло призахідного сонця, потім на Ріо опускається ніч і він спалахує міріадами вогнів. Обидва головних міських атракціону імені свої магазинчики і кафе, обидва доступні для інвалідів. Утримайтеся від екстравагантного обльоту цих пам’яток на вертольоті який завдає непомітний оку збиток гірських вершин і навколишньої природи. Немає необхідності отруюватися на них і з екскурсійними групами поїздка на таксі обійдеться недорого, і машина буде вас чекати, стільки, скільки буде потрібно або огляду, тільки заздалегідь обговоріть з водієм ціну.

Цукрова Голова (Pao de Acucar)

Відвідувачі в стилі Джеймса Бонда добираються до вершини у вагончику підвісної канатної дороги, по не в один, а в два прийоми. Спочатку піднімаються з пляжу Прайя Вермелья на висоту 220 м, по шляху оглядаючи з ви соти пташиного польоту район Ботафогу і бухту Гуанабара. Потім другий вагончик підносить їх на 396 м вище, вже на саму Цукрову Голову, з ви соти якої відкривається чудова панорама міста і району Нітерой на іншій стороні бухти.
Гелі ви хочете піднятися нагору пішки, то але висіченої в гранітному підставі гори доріжці, іменованої Посту-Клаудіу-Кутіньо, ви зможете здійснити прогулянку, милуючись безкрайніх океанським простором по одну сторону від вас і густими, багатими пасифлора тропічними джунглями по інший. Підніматися можна навіть по голих скелях по провідній до самої вершини стежці Каміно-да-Коста. Осторонь від основного шляху є й інші маршрути підйому різного ступеня складності. Канатна дороги. Avenida Pasteur, 520, Urca. Тел.: (21) 2546-8400. Відкрито: 8.00-21.00, каса закривається о 19.50. Доступ платний.

Христос Спаситель

Що стоїть на вершині гори Корковаду (у перекладі Corcovado – «горбань») висотою 710 м 30-метрову статую Христа можуть однаково добре бачити і офісні працівники, і мешканці фавел, і власники пентхаусів. Здається, що Спаситель готовий прийняти у свої обійми все населення Ріо-де-Жанейро, і тим самим вселяє надію на краще в серця всіх жителів цього багатого проявами насильства міста.
Кращий спосіб дістатися до статуї – сісти на поїзд (щоб краще все бачити, сідайте з правого боку вагона), який щопівгодини вирушає від станції Косме-Велью (Cosme Velho). На кінцевому пункті маршруту вас чекають 220 сходинок сходів, що ведуть на вершину, а в якості альтернативного шляху підйому – три ліфти і два ескалатори. Від підніжжя статуї відкривається кругова панорама міста і його пляжів, весь же маються піктографічні покажчики, які допоможуть ідентифікувати з висоти основні визначні пам’ятки. Rua Cosmo Velho. 513. Тел.: (21) 2558-1329. Відкрито: 8.30-18.30. Доступ платний.

Музей наївного мистецтва

(Museu Internacional de Arte Nail do Brasil/MIAN)
Менш ніж в хвилині ходьби від залізничної станції Косме-Велью розташований цей один з найбільших в світі музеїв наївного мистецтва. Його експозиція включає понад 6 тис. робіт із понад 100 країн. Навіть якщо просто хочете заповнити час, що залишився до відправлення поїзда, музей заслуговує вашої уваги. Rua Cosmo Velho. 561. Тел.: (21) 2205-8612. Відкрито: ср-сб 10.00-18.00. Вхід платний.

Центр міста (Centro)

Центр – колиска міста, що зберегла прикмети минулого у вигляді церков колоніальної архітектури та історичних будівель. Хоча час залишило на них свої сліди, багато хто продовжує жити, в тому числі як місця богослужінь. Інші знайшли нове життя, перетворившись на культурні центри. Серце цього району – площа 15 листопада (Praca XV de Novembro), що отримала свою назву за датою проголошення в 1889 р. Республіки Бразилія. Не настільки давні культурні скарби можна виявити в розташованих тут же художніх музеях, відносяться до числа кращих у країні. Сьогодні центр Ріо – це переважно діловий район міста, що кишить офісними службовцями по буднях і майже безлюдний вечорами і у вихідні дні.

Культурний центр Банку Бразилії (Centro Cultural do Banco do Brasil/CCBB)
Сторічна будівля служило Банку Бразилії штаб-квартирою аж до його переїзду в 60-і роки до нової столиці. Тоді ж спорожніле купольное будова була дуже добре – і дуже дорого – відреставровано. Сьогодні це храм експериментального та класичного мистецтва зі своїм кінотеатром і вісьмома експозиційними залами.

Rua Primeiro de Marco, 66. Тел.: (21) 2808-2020. Відкрито: вт-нд 12.00-20.00. Вхід платний.
Культові споруди Церква Носса-Сеньора-да-Канделарія (Igreja Nossa Senhora da Candelaria)
Будівництво храму, спочатку мав у плані форму латинського хреста, почалося в 1775 р. Велична біла будівля оброблено мармуром, його безперечною прикрасою служать хитромудрого малюнка бронзові двері, що експонувалися на Всесвітній виставці в Парижі 1889 Зверніть увагу на живописні полотна, що розповідають про ранню історію храму. Praca Pio X. Тел.: (21) 2233-2324. Відкрито: пн-пт 7.30-16.00, сб 8.00-12.00, нд 9.00-13.00. Вхід вільний.
Монастир Сан-Бенту (Mosteiro de Sao Bento)

Монахи-бенедиктинці заснували цей монастир в 1590 р. Розташований на однойменному пагорбі і визнаний ЮНЕСКО пам’ятником загальносвітового значення, монастир є оазисом тиші і спокою в самому центрі галасливого мегаполісу. Суворий зовнішній вигляд не заважає щонеділі звучати під його склепінням дивовижним, непомірно захопленим григоріанським піснеспівів. Rua Dom Gerardo, 68. Тел.: (21) 2206-8100. Відкрито: 7.00-12.00, 14.00-18.00. Вхід вільний.

Посилання на основну публікацію