Рига – столиця Латвії

Офіційним роком заснування міста Риги, столиці сучасної Латвії, є рік 1201 від Різдва Христового. Але це зовсім не означає, що до цього часу на місці Риги простягалися сумні пустки, на які не ступала нога людини. У гирлі річки Даугави (Західної Двіни) спочатку селилися фінно-угорські, а потім балто-слов’янські народи, проте як добре укріплене місто-фортеця Рига виникла лише з приходом на Балтійські землі німецьких лицарів-завойовників на чолі з єпископом Альбрехтом фон Буксгевендом.

       До цього часу місце під назвою Рига було всього лише відомим «торговим центром», куди з’їжджалися купці з найбільших, на ті часи, міст: Смоленська, Вітебська, Полоцька. Можна абсолютно сміливо стверджувати, що річка Даугава була, свого роду, транзитною магістраллю, що з’єднує Київську Русь з країнами Західної Європи та Скандинавією. Чого ж дивуватися, що контролювати такий важливий, в стратегічному відношенні, вузол прагнули багато? Перші католицькі місіонери, монах Мейнард і єпископ Бертольд, зазнали поразки в справі завоювання і звернення в католицизм місцевих жителів Лівонії, Венді і лівів, незважаючи на те, що заручалися в цьому непростому занятті військовою підтримкою німецького лицарства, а також шведів.

       Однак в 1198 році в Лівонії прибув єпископ Альбрехт з армією хрестоносців, завербованих в його рідній Німеччині. Ліви хоч і намагалися протистояти військової могутності воїнів Христових, але були розбиті біля пагорба Кубі, біля ризьких поселень. Коли німці здобули перемогу, то змусили лівів прийняти католицизм і, відповідно, утримувати священиків. Так в історії Лівонії настав нове століття, ознаменований становленням католицької віри і викоріненням язичництва в цілому. Папа Римський, Інокентій III навіть видав спеціальну буллу, роздільну єпископу Альбрехту очолити хрестовий похід проти лівів. У гавань Даугави все частіше стали заходити кораблі, на борту яких було зовсім не сукно та масло на продаж, а воїни в повному лицарському обладунку.

За наказом Альбрехта вже щосили йшло будівництво фортифікаційних укріплень і стін навколо торгового місця Риги. Він також звів, абсолютно незвичайний для тих часів замок, в якому під час облоги, могли сховатися всі жителі навколишніх місць, названий Білокам’яній. Будувався він з вапняку, видобутого в Саласпілс, тому цілком виправдовує свою назву. Замок, дійсно, був білим. Також Альбрехт побудував в місті-фортеці храм, названий Домським Собором. Втім, безроздільно панувати в місті Альбрехт не міг, і йому довелося віддати третину своїх володінь лицарям-мечоносців, які пізніше, після поразки в битві під Саулі, влилися в більш могутній орден, Тевтонський. Здобувши ряд перемог, і вже пануючи на більшій території Лівонії, Тевтонці зажадав і повної влади безпосередньо над Ригою. Приблизно з кінця тринадцятого століття між Ригою і Орденом почався новий збройний конфлікт, що закінчився перемогою рижан. Замок був зруйнований вщент, проте, тевтонці отримали підкріплення, і в 1330 році знову взяли в облогу замок. Облога тривала досить довго, в результаті, виснажені голодом, рижани, змушені були віддати Ордену більшу частину міських укріплень, включаючи Піщану і Святодуховную вежі, а також землі по той бік міської стіни. Також рижани були змушені побудувати тевтонців новий замок і дозволити представникам лицарського Ордена присутнім на засіданнях міського магістрату. Але цим конфлікт між рижанами і тевтонцями вичерпаний не був.

      Він повторився вже в 1481 році, проте, вже в 1494-му рижани знову були змушені клястися у вірності Тевтонського Ордену, примудрившись все ж зберегти при цьому відносну незалежність. В шістнадцятому столітті на політичній шахівниці Європи з’являється новий гравець – молоде Російська держава. Росія вступає в боротьбу за вихід до Балтійського моря. У 1558 році почалася Лівонська війна. Воїни Івана Грозного, безуспішно осаджували Ригу, проте, їм вдалося покласти край існуванню Тевтонського Ордена, війська якого були розбиті в 1561 році. Під час війни між Росією і Польщею, аж до 1581 року Рига залишалася незалежною містом, але після її закінчення, скорилася польській короні. Правда, ненадовго. Незабаром Рига вже опинилася під владою шведів, що стало результатом вже польсько-шведської війни, що триває з 1600 по 1629. До вісімнадцятого століття Рига залишалася містом, що належить шведам, але в 18 столітті ситуація в корені змінилася.

      В результаті Північної війни між Росією і Швецією, Рига, ослаблена епідемією чуми і довготривалої облоги, виявляється під владою імперської Росії, що, треба зауважити, позитивно позначилося на розвитку промислового сектора. Уже в 19 столітті Рига стає другим за важливістю містом-портом в Російській державі і великим залізничним вузлом.

Посилання на основну публікацію