Ресурси впливу Великобританії на міжнародне середовище

Великобританія має високий потенціал впливу на зовнішнє середовище.

Великобританія є країною-донором.

Великобританія залежить від імпорту енергоносіїв, і в найближчі 5-10 років залежність від поставок нафти і природного газу стане непереборною. Передбачається знизити енергоємність економіки на 12-15% (в промисловості на 20%), але ці плани важко виконати. Перспективи ядерної енергетики, на яку припадає близько 20% загальної кількості електроенергії, що виробляється в країні, виглядають невизначеними через закінчення термінів експлуатації переважної більшості реакторів.

Населення Великобританії становить 0,915% від усього населення Землі.

Англійська мова є офіційною в Великобританії, США, Ірландії, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, Пакистані, Індії, більшості країн Співдружності та ін. Загальна чисельність розмовляють англійською мовою – до 1,8 мільярда чоловік. Є рідною мовою для понад 400 мільйонів чоловік. Англійська мова – мова міжнародного спілкування. Він є одним з шести офіційних і робочих мов ООН.

Великобританія бере участь в ряді міжнародних організацій, включаючи НАТО і ЄС. Має статус постійного члена Ради Безпеки ООН.

Великобританія є членом Паризького клубу країн-кредиторів.

Частка Великобританії у фінансуванні ООН в 2008 році склала 136 866 982 долара США, або 6,642% внесків всіх країн-учасниць (у США – 22%).

Квота Великобританії в МВФ в 2008 році склала 4,94% від загальної квоти, «вага» при прийнятті рішень – 4,86% від загального числа голосів (у США ці показники склали відповідно 17,09% і 16,79%).

Великобританія володіє достатніми невеликими за чисельністю, мобільними і добре оснащеними сучасними збройними силами.

За даними доповіді «Військовий баланс 2008», підготовленого Міжнародним інститутом стратегічних досліджень (International Institute of Strategic Studies), чисельність збройних сил Великобританії в 2007 році склала 180 527 осіб. Чисельність резерву – 199 280 осіб. На озброєнні сухопутних військ стояли 386 ОБТ, близько 5 000 БМП і БТР, 877 артилерійських систем.

ВВС Великобританії мали 341 бойових літаком, включаючи 117 винищувачів, 185 ударними тактичними винищувачами і штурмовиками, а також розвиненим флотом військово-транспортної авіації. На озброєнні стоять літаки четвертого покоління – модернізовані багатоцільові «Торнадо», і п’ятого покоління (частка в проекті «Єврофайтер Тайфун» – 144 машини, з 2005 року почався випуск в льотні частини, які досягли в 2007 році 49 літаків). Великобританія планує закупити 138 перспективних багатофункціональних винищувачів п’ятого покоління F-35B для ВПС і авіації Королівського флоту. У проект (основний розробник – американська корпорація «Локхід – Мартін») британською стороною вже вкладено 2,5 мільярда доларів США.

На озброєнні ВМС Великобританії перебували 13 АПЛ, включаючи 4 ПЛАРБ, 3 авіаносця, 9 есмінців, 17 фрегатів, а також велике угруповання десантних і допоміжних кораблів.

Великобританія має великої мережею військових баз в різних регіонах світу, поступаючись в цьому відношенні тільки США. У більшості випадків бази розташовані в «заморських» територіях. Найважливіші бази: Фолклендські острови, Гібралтар.

Рівень технологічного оснащення збройних сил оцінюється експертами як надзвичайно високий, що обумовлено двома причинами: високим рівнем розвитку національної оборонної промисловості та військово-технічною допомогою США. Зокрема, з США отримані міжконтинентальні балістичні ракети «Трайдент» для підводних човнів, військово-транспортні літаки С-17, кращі в НАТО реактивні системи залпового вогню «MLRS». У свою чергу, британські літаки «Харрієр» експлуатуються в авіації морської піхоти США.

Британські ВС активно використовують розвідувальну інформацію, отриману розвідувальними супутниками і РЛС США. На території Великобританії є військові бази США.

За рівнем боєготовності збройні сили Великобританії займають в Європі перше місце серед країн НАТО. Вони мають великий досвід ведення бойових дій проти регулярної армії противника, партизанських формувань. Британська армія брала участь у війнах в Перській затоці (1990-1991 роках, 2003 році), в Афганістані (2001 рік), повітряні удари по Іраку (1998 рік), Югославії (1999 рік), миротворчих операціях. У НАТО британський Королівський військово-морський флот по ударній потужності і десантним можливостям поступається тільки ВМС США.

Участь збройних сил Великобританії у всіх ключових міжнародних конфліктах останніх 20 років отримало неоднозначну оцінку серед експертного співтовариства і в британському суспільстві. В цілому це підвищило боєготовність ЗС, виявило недоліки в управлінні військами і дозволило випробувати в реальній бойовій обстановці новітні види озброєнь.

Володіння ядерною зброєю, розробка якого почалася в 1947 році, залишається головною гарантією забезпечення національних інтересів. В даний час стратегічні ядерні сили (тактичну ядерну зброю знято з озброєння до вересня 1998 року) базуються виключно на морському компоненті, до складу якого входять 4 атомні підводні човни з балістичними ракетами типу «Венгард» (близько 200 оперативно розгорнутих боєголовок, можливе розміщення до 512 боєголовок максимум).

Британський підхід до СЯС характеризують дві особливості. Перша полягає в тому, що при мінімумі вкладених коштів (беручи до уваги економічні можливості держави) офіційний Лондон прагне використовувати політичну вагу СЯС в максимальному ступені. Зазначена особливість проектується і на звичайні ВС таким чином, що при володінні невеликими силами в порівнянні з ВС таких країн, як Росія, Китай, США, створюється максимальний зовнішньополітичний ефект від їх використання. Великобританія не єдина європейська країна з компактними ВС, однак приклад саме цієї країни виглядає найбільш переконливим з точки зору ефективності ВС як політичного інструменту в сучасному світі. Друга особливість полягає в постійній модернізації ядерного арсеналу. Пік зусиль в цьому напрямку доводиться на кінець терміну служби наявних на озброєнні ракет і носіїв, тобто модернізація має циклічний характер.

Військові витрати Великобританії в процентах від ВВП дещо перевищують середньосвітовий рівень.

Посилання на основну публікацію