Ресурси впливу Китаю на міжнародне середовище

Китай інтенсивно нарощує потенціал впливу на міжнародне середовище і міжнародні процеси.

Обсяг закордонної допомоги в Китаї в 2005 році склав 1,347 доларів США на душу населення, що дорівнює 0,0781% ВВП. Одночасно сам Китай виступає у вигляді країни-донора. Середній розмір наданої Китаєм в 2005 році допомоги становить 0,0779% ВНП. Китай надає набагато більший вплив в сфері допомоги країнам у вигляді торгових кредитів, інвестицій.

Велико енергетичне значення Китаю: він забезпечує 40% попиту на нафту на світовому енергетичному ринку. У 2003 році Китай став другим найбільшим споживачем нафти, його споживання становило 5,56 мільйонів баррелів в день. За експертними оцінками, до 2025 року потреби Китаю в нафти зростуть до 12,8 мільйона барелів на день, а імпорт становитиме приблизно 9,4 мільйонів баррелів в день. У 2004 році уряд КНР зробило заяву про наявність, щонайменше, 47 мільярдів барелів розвіданих нафтових запасів, що, втім, значно перевищує оцінки експертів. Китай зацікавлений в розвідці і видобутку нафти за кордоном, що включає видобуток на основі концесійних договорів в Казахстані, Венесуелі, Судані, Іраку, Ірані, Перу і Азербайджані. У 2004 році уряду КНР і Казахстану підписали угоду про будівництво трубопроводу вартістю 700 мільйонів доларів США з метою експорту казахської сирої нафти в Західний Китай (СУАР). З цього трубопроводу постачатиметься близько 200 тисяч барелів сирої нафти в день на три нафтопереробні заводи. Далекий Схід РФ розглядається як ще одне потенційне джерело імпорту сирої нафти в Китай.

Всесвітній економічний форум невисоко оцінює конкурентоспроможність економіки Китаю: в загальному рейтингу (складається на основі індексу – Growth Competitiveness Index) КНР в 2006 році займала 54-е місце: отриманий індекс – 4,24 з семи можливих, проте у лідера, Швейцарії, також індекс склав 5,81. Роком раніше Китай займав 48-е місце. Такий низький рівень пояснюється незадовільним станом справ у сфері державного управління.

Китайська мова займає 1 місце в списку найбільш поширених мов. На китайській мові (включаючи його різні діалекти) говорять 1 146 755 000, а приймаючи в облік тих, для кого китайська мова є другим – 1 343 755 000. На китайській мові говорять в Китаї, Гонконгу, Макао; на Тайвані, в Індонезії, Малайзії, Сінгапурі. Також китайську мову займає 2-е після англійської мови місце за ступенем поширення в мережі Інтернет. Чисельність інтернет-користувачів, які розмовляють китайською мовою, становить 124 301 513, що еквівалентно 12,8% від загальної чисельності інтернет-користувачів.

Китай є членом багатьох міжнародних організацій. Найважливішим інструментом зовнішньої політики є постійне членство КНР в РБ ООН. Загальний розмір внесків Китаю в регулярний бюджет ООН в 2010 році визначено в розмірі 74 960 853 доларів США, або 3,189% внесків всіх країн-учасниць (у США – 22%).

Квота Китаю у МВФ в 2010 році склала 3,72% від сукупного розміру квот, «вага» при прийнятті рішень – 3,65% від загального числа голосів (у США ці показники склали, відповідно, 17,09% і 16,74% ).

Китай не є членом Паризького клубу кредиторів.

Частка населення Китаю в 2002 році склала 20,6% від загальносвітового.

Офіційні витрати Китаю на оборону у відсотках від ВВП нижче середньосвітових.

Станом на 2005 рік, чисельність збройних сил КНР склала 2 250 000 осіб, а також 800 тисяч чоловік в резерві.

Китай є офіційною ядерною державою. 16 жовтня 1964 він зазнав першу атомну бомбу, 14 червня 1967 року зазнав першу водневу бомбу. За оцінками експертів, ядерний потенціал КНР становить приблизно 300 боєзарядів. Згідно ядерної доктрини, КНР відмовляється від права першого ядерного удару.

КНР є членом Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення (КЗХЗ); ПК ВЗНП КНР ратифікував її 30 грудня 1996 року. Проте є відомості про те, що Китай має розвинену інфраструктуру і веде активну програму з розвитку хімічної зброї. Крім того, вважається, що система експортного контролю КНР працює недостатньо ефективно, щоб забезпечити виконання прийнятих Китаєм зобов’язань по КЗХЗ. Також вважається, що Китай веде активну програму з розвитку біологічної зброї, незважаючи на його членство в Конвенції про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення.

Китайські збройні сили беруть участь в різних місіях ООН, включаючи: Місію ООН в Демократичній Республіці Конго (MONUC), Місію ООН в Ефіопії та Еритреї (UNМЕЕ), Орган ООН зі спостереження за виконанням умов перемир’я в Палестині (UNTSO), Місію спостерігачів ООН в Сьєрра-Леоне (UNOMSIL), Місію ООН з референдуму в Західній Сахарі (MINURSO).

ВВС КНР мають значну кількість літаків 4-го покоління, частина яких модернізована.

Збройні сили КНР становлять значну силу, особливо в рамках регіону. Однак вони відстають у військово-технологічному розвитку від ВС західних держав як мінімум на 10 років з усіх видів озброєння.

Посилання на основну публікацію