Ресурси впливу Грузії на міжнародне середовище

Грузія володіє незначними економічними (низький рівень життя населення, невеликий розмір ВВП, значний обсяг державного боргу, економічні та технологічні диспропорції між секторами економіки), військовими та політичними ресурсами і можливостями впливу на міжнародні процеси.

Грузія є країною-реципієнтом.

Грузія має запаси нафти і газу, ведеться нефтедобича, проте енергетика країни залежить від імпорту енергоносіїв. Територією країни проходять нафтопроводи, за якими здійснюється доставка каспійської нафти в порти Чорного моря (Супса) і Середземного моря (Баку – Тбілісі – Джейхан), і магістральний газопровід з Росії до Вірменії.

Грузинська мова є офіційною тільки в Грузії. Крім того, на грузинському (має більше десятка діалектів) говорить невелика частка населення Росії (головним чином, трудові мігранти), України, Вірменії, Азербайджану, Ірану, Казахстану, США, Туреччини і ще як мінімум 4 держав. На грузинській мові в сукупності говорять понад 4,7 мільйона чоловік (0,07% населення світу). Населення Грузії становить 0,069% від усього населення Землі.

Грузія бере участь в ряді міжнародних організацій, в тому числі в ГУАМ. У 2008 році Грузія вийшла зі складу СНД.

Частка Грузії в фінансуванні ООН в 2008 році склала 61 819 доларів США, або 0,003% внесків всіх країн-учасниць (у Сполучені Штати Америки – 22%). Квота Грузії в МВФ в 2008 році склала 0,07% від загальної квоти, «вага» при прийнятті рішень – 0,08% від загального числа голосів (у США ці показники склали відповідно 17,09% і 16,79%).

За даними доповіді «Військовий баланс 2008», складеного Міжнародним інститутом стратегічних досліджень (International Institute of Strategic Studies), чисельність збройних сил Грузії в 2007 році склала 21 150 чоловік (з урахуванням підрозділів МВС і прикордонної служби – близько 33 тисяч чоловік). На озброєнні сухопутних військ перебували 128 ОБТ, 91 БМП, 44 БТР і 109 артилерійських систем. У 2004-2008 роках країна здійснила масштабні закупівлі військової техніки та озброєнь у України, країн ЦСЄ, Ізраїлю та інших. У розвитку своєї військової інфраструктури Грузія спирається на допомогу США та ЄС. Військові інструктори зі США обучалі військових Грузії; крім того, на безоплатній основі Грузія отримала зі США і деяких країн НАТО багато військової техніки, переважно, застарілою.

ВВС Грузії располагают обмеженим числом штурмовиків Су-25 (8 одиниць в 2007 році; зберігається можливість їх виробництва в Грузії на основі міжнародної кооперації) і вертольотів (різні модіфікаціі Мі-24, Мі-8).

На думку міжнародних експертів, після «революції троянд» Грузія занижує реальні військові витрати. Офіційні витрати Грузії на оборону у відсотках від ВВП перевищували середньосвітові в 2005-2008 роках.

Грузинський військовий контингент присутній в Іраку з 2003 року. У 2007 року його чисельність в цій країні досягла 2 тисяч військовослужбовців, які базувалися в містах Аль-Кут, Баакуба і Багдад. У серпні 2008 року в зв’язку з війною в Південній Осетії грузинський контингент виведений на батьківщину.

Незважаючи на обмежені ресурси впливу на міжнародне середовище, Грузія має певне значення для ключових світових і регіональних акторів – США, країн ЄС, Туреччини, які прагнуть включити Грузію в орбіту свого впливу за низкою причин, у тому числі:

– Військово-стратегічним (для використання геополітичного положення країни в Закавказзі і її військової інфраструктури для операцій США та НАТО на Близькому і Середньому Сході);

– Транспортним (по території країни проходять нафтопроводи, за якими здійснюється доставка каспійської нафти в порти Чорного моря (Баку – Супса) і Середземного моря (Баку – Тбілісі – Джейхан), крім того, по території Грузії проходить газопровід «Баку – Тбілісі – Ерзерум» , по якому з 2006 року здійснюється доставка азербайджанського газу до Туреччини.

Посилання на основну публікацію