Рельєф – визначення

1. Як відрізняється Євразія від інших материків по розміщення на її території великих форм рельєфу? Чим пояснюється ця відмінність?

Євразія володіє найбільшими гірськими системами і великими рівнинами на планеті. Найбільші гірські системи материка знаходяться всередині масиву материка. Найбільші рівнини займають периферійні частини. Така особливість пояснюється історією формування материка.

2. Які форми рельєфу відповідають древньому Урало-Монгольського поясу складчастості? Сучасним складчастим поясам?

Стародавньому Урало-Монгольського поясу відповідають старі, низькі зруйновані Уральські гори. В областях кайнозойської (альпійської) складчастості утворилися гігантські гірські системи. Між Китайською платформою – на півночі і Аравійської і Індійської платформами – на півдні утворився Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс. У межах цього поясу поєднуються внутрішні високі нагір’я і перетинають їх брилові гори (такі, наприклад, внутрішні райони Іранського нагір’я), а також гірські вузли скучіванія, в яких зближуються ланцюга крайових гір. Другий складчастий пояс – Тихоокеанський – простягнувся вздовж східної околиці Євразії по сусідству з найглибшими западинами Тихого океану. Вчені припускають, що в подібних районах Землі відбувається взаємодія материкової й океанічної літосферних плит. Опускання океанічної плити під околицю материка супроводжується формуванням складчастих гірських систем. У поясах кайнозойської складчастості ськладкообразованіє ще не закінчилося, тривають активні тектонічні рухи. Це виражається у високому ступені сейсмічності і сучасного активного вулканізму в деяких районах.

3. Які форми рельєфу утворюють річки, тимчасові водні потоки, вітер, гірський льодовик? Поясніть закономірності їх поширення в Євразії.

Форми рельєфу утворені ріками поширені повсюдно – каньйони, тіснини, тераси. Для південних, південно-східних околиць і центральних частин Євразії, де випадають сезонні зливи, характерні яри і западини, утворені тимчасовими водними потоками. У центральних частинах з континентальним сухим кліматом формуються вітром піщані гряди, бархани. В основному на околицях і в найвищих горах рельєф формується гірськими льодовиками. Ними утворені загострені вершини і гребені, глибокі долини – троги.

4. * Використовуючи матеріал § 2, 3 і карти атласу, доведіть існування залежності між геологічною будовою, рельєфом і розміщенням корисних копалин.

Геологічна будова Євразії складне. Материк утворений різного віку платформеними ділянками, складчастими поясами. Рельєф обумовлений складною геологічною будовою. Рельєф Євразії в цілому має складну будову. У загальному плані він являє собою своєрідну “ґрати” з гірських систем складчастих поясів і розташовуються, між ними високих і низьких згладжених рівнин платформних ділянок. На материку багато глибоких тектонічних западин і улоговин, з усіх боків ізольованих горами і височинами. Потужні гірські бар’єри піднімаються на півдні континенту і уздовж його східної околиці. Це ускладнює проникнення вологих повітряних мас з Тихого і Індійського океанів в глибинні райони материка. А на заході і півночі Євразія “відкрита” впливу Атлантики і Північного Льодовитого океану. Така будова рельєфу робить істотний вплив на особливості клімату материка. Різноманітні комплекси корисних копалин на території Євразії, як і на інших материках, відповідають певним геологічним структурам. У породах докембрійського фундаменту платформ є золото, дорогоцінні камені, запаси уранових руд, алмази (півострів Індостан, о. Шрі-Ланка, Сибірська платформа). До виходів на поверхню магматичних і метаморфічних порід в виступах фундаменту платформ (на щитах) приурочені багатющі родовища руд різних металів. Наприклад, залізні руди видобувають в Скандинавії, на північному сході Китаю, на півострові Індостан. По східній околиці материка, в областях герцинской і мезозойської складчастості, на багато тисяч кілометрів простягнувся пояс гірських споруд, багатих рудами олова, вольфраму та інших рідкісних і кольорових металів. У тектонічних западинах, заповнених товщами осадових порід, утворилися поклади вугілля, різних солей, нафтогазоносні товщі. Це “кам’яновугільна вісь Європи” (басейни Великобританії, Німеччини, Чехії та Польщі), кам’яновугільні басейни Росії (Печорський басейн, Донбас, Кузбас та інші), родовища на Великій Китайській рівнині, в западинах Монголії, Індостану та деяких інших районах материка. У багатьох міжгірських прогину земної кори скупчилися найбагатші запаси нафти і газу. Особливо важливе значення мають родовища Месопотамського передгірного прогину – нафтогазоносний район Перської затоки (Ірак, південь Ірану, Кувейт, Саудівська Аравія). У цьому районі зосереджено близько половини фактичних запасів нафти зарубіжних країн. Перспективним вважають і південно-східний нафтогазоносний район Євразії, що охоплює південно-східний Китай, Бірму, Таїланд, частина островів Малайського архіпелагу (о.Суматра) і прилеглий шельф Південно-Китайського моря. Виявлена ​​нафта також і на материковій мілині морів Північного Льодовитого океану (наприклад, Карського моря).

Посилання на основну публікацію