Австралія – це самий плоский материк. Багато мільйонів років тут йшла пенепленізація, в результаті чого утворився Великий Австралійський пенеплен. Поверхні вирівнювання мають висоту в районі 300-500 м на заході, 150 м в області Центральних низовин і до 700-800 м в Східно-Австралійських горах плосковершинного характеру.
Великий Вододільний хребет – старі тваринний брилові гори і масиви. Ці території, значною мірою, були схильні до вивітрювання, який призвів до утворення пенепленів, на місці яких в результаті тектонічних рухів неогену виникли нові гори. Збереглися останцеві масиви
На півночі висота хребтів 300-400 м і лише окремі масиви піднімаються вище – наприклад, плато Атертон. На півдні Австралійські Альпи досягають 2000 м, а найвища точка – гора Косцюшко – має висоту 2228 м. Тут широко поширені лавові покриви.
Риси закарстовуваннч виявлені в піщано-вапнякових Блакитних горах. В Австралійських Альпах добре представлені форми плейстоценової льодовикової денудації (троговие долини, кари, льодовикові озера).
Щитів Західної Австралії в рельєфі відповідає Західноавстралійське плоскогір’я. Найбільшу площу в межах цього плоскогір’я займають цокольні рівнини на виступах докембрійської платформи, розташовані на висотах 300-400 м.
Краї Західноавстралійського плоскогір’я часто здіймаються вище 1000 м у вигляді складки масивів, плосковершинних останцових гір і мілкогір’ям. Максимальної висоти вони досягають на сході в межах тваринний брилових гір Масгрейв і Макдоннелл, в основі яких лежать докембрійські складчасті структури.
На північному заході і південному заході в герцинське і навіть більш пізній час відбувалися розломи, утворювалися глибово-горстові підняття. На півострові Кімберлі, зокрема, знаходиться масив Хаммерслі; на заході – хребет Дарлінг, що являє собою піднятий край платформи, зі обривистим скидним західним схилом.
На півдні розташована долина Налларбор, що являє собою дно крейдяного моря; вона складена морськими вапняками і характеризується великою кількістю карстових форм.
На південному сході до Західнавстралійському плоскогір’ю примикають низькі (700-900 м) брилові гори Фліндерс і Маунт-Лофті, плосковершинні і розділені глибокими грабенами, що утворюють затоки Спесер і Сент-Вінсент.
Найбільші пустелі Австралії – Велика Піщана і Велика пустеля Вікторія є масиви піщаних гряд, витягнутих в напрямку переважаючих вітрів. Між ними розташована глиниста пустеля Гібсона. Багато глинисто-солончакових пустель на місці стародавніх озер в південно-східній частині плоскогір’я. Також в Австралії поширені каменисто-щебнисті пустелі, звані тут гіббер.
Третім структурним елементом Австралії є Центральна низовина. Тут в рельєфі переважають акумулятивні і акумулятивно-денудаційні рівнини і низовини з рідкісними столовими останцами.