Релігія і держава, роль релігії в політиці Великобританії

У Великобританії історично сформувалися дві релігійні традиції – протестантська, представлена ​​Церквою Англії (Англіканської церквою), що має державний статус, а також «вільними» (або нонконформістського) церквами, і католицька церква. Церква Англії була заснована зверху, в умовах Реформації під час царювання короля Генріха VIII. У 1534 році парламентським Актом про верховенство корони король проголошувався «єдиним на землі верховним главою Церкви Англії». Папа Римський втратив тут свою владу. Після відділення від держави Англіканської церкви Уельсу в 1920 році. Церква Англії як державний інститут функціонує тільки на території Англії, але зберігає вплив на всі Англіканські церкви Сполученого Королівства,

в першу чергу на Церква Шотландії (Національну пресвітеріанську церква Шотландії).

Згідно із законом до кінця XVII століття жодна конфесія, крім Церкви Англії, не могла функціонувати. Акт 1689 року стало першим законом, який стверджував віротерпимість і дозволив неангліканам звершувати богослужіння відповідно до їх віруваннями. Білль 1828 року скасував обмежувальні заходи щодо протестантських меншин. Реформа по емансипації католиків 1829 року виявилась можливою в результаті критичного становища в Ірландії, де переважна частина населення сповідувала католицизм.

Згідно з переписом 2001 року, в Англії і Уельсі 71,67% осіб заявили про свою приналежність до християнської релігії; 3,1% в Англії і 0,7% в Уельсі віднесли себе до послідовників ісламу; 1,1% в Англії і 0,2% в Уельсі – індуїзму. Крім того, з числа віруючих 0,7% в Англії і 0,1% в Уельсі повідомили про свою приналежність до сикхам; 0,5% в Англії і 0,1% в Уельсі – до іудеїв; 0,3% в Англії і 0,2% в Уельсі – до буддистам. Особливим плюралізмом релігійних вірувань відрізняється Лондон. Тут 58% всіх проживаючих вважають себе християнами, 8,5% – мусульманами, 4,1% – індуїстами, 2,1% – іудеями, 0,8% – буддистами.

Секуляризація суспільства в 1960-1980 роках привела до зниження кількості відвідувань церковної служби, закриття церков, скорочення числа священнослужителів.

Посилання на основну публікацію