Релігія і держава, роль релігії в політиці Латвії

Відповідно до ст. 99 конституції кожен має право на свободу думки, совісті і віросповідання. Церква відділена від держави.

Найбільшими з 14 релігійних громад і об’єднань є католицька (500 тисяч прихожан), лютеранська (450 тисяч) і православна (350 тисяч) громади.

Порівняно більш пізній (в порівнянні з іншими країнами Європи) утвердження християнства в Латвії зумовило виникнення своєрідного синкретизму християнства та язичницьких вірувань. З іншого боку, нав’язане хрестоносцями католицтво (в результаті Реформації відступила частина позицій лютеранства) зіграло важливу роль в складанні національної ідентичності латиського народу, визначивши його тяжіння до західної культурної та політико-правовій системі.

У радянський період католицький клір надавав підтримку повстанського руху.

У 1983 році Папою Римським Іоанном Павлом II в сан кардинала був зведений керуючий справами Ризької архиєпархії єпископ Ю. Вайводс, що викликало напруженість між Москвою і Ватиканом.

Загальна тенденція до секуляризації суспільного життя, а також пріоритетна орієнтація на цінності ЄС, що носять нерелігійна характер, призвели до того, що нині роль релігії в латвійській політиці невисока.

Посилання на основну публікацію