Релігія Давнього і сучасного Китаю

Китай – унікальна країна з багатою історією і цікавої культурою. Однією з головних складових духовної культури є релігійні погляди, сформовані в результаті національних самобутніх традицій і звичаїв.

Китайська національна релігія сформувалася ще в далекій давнині, але її відгомони, поряд і з усіма світовими релігіями, можна зустріти в цій державі досі.

Релігії Стародавнього Китаю

Найдавніша релігія Китаю – це Шенізм (віра в душі предків). Вона склалася з міфів, переказів і легенд, а також з національного поклоніння перед своїми навіть самими далекими предками.

Шенії – це великі і дрібні божества, міфічні істоти, духи, герої епосу і найшанованіші люди кожного роду.
Стародавня релігія Китаю вважає, що весь світ сповнений духів, які впливають на всі відбуваються в природі і суспільстві процеси.

По-перше, це місяць, зірки, планети, річки і моря, дерева, квіти і каміння. За віруваннями шенізма абсолютно все в природі має свою вічну і безсмертну душу, яка не вмирає разом з фізичним тілом.

По-друге, це духи, протегуючі окремих містах поселенням і областям і відповідають за їх процвітання і благоденство.

По-третє, духи, протегуючі ремеслам і господарської діяльності людини, а також духи – покровителі домашнього вогнища, сім’ї, народження дітей.

По-четверте, духи особливо шанованих предків і видатних людей, що користуються загальною повагою, за заповітами яких потрібно будувати своє життя.

Майже в будь-якому будинку Китаю можна зустріти на особливо почесному місці щось на зразок домашнього вівтаря, на якому розташовані дерев’яні або металеві фігурки -ідоли, які уособлюють духів дому й роду. У свята їх прикрашають квітами і запалюють біля них палички з пахощами.

Шанування духів предків є головне невід’ємною частиною китайської національної культури, а також знайшло своє відображення в основах багатьох народних релігій Китаю. Місцем поклоніння домашнім духам є могили, кургани, домашні гробниці або храми предків.

Крім китайської народної релігії є і власні релігійні погляди у всіх китайських національних меншин. Однією з таких релігій є вірування Моз. У ньому змішалися елементи анімізму, шаманізму, багатобожжя, а також найдавніших міфологічних уявлень про світ.

До приходу Буддизму в деяких областях Китаю зародився рух Бон, засновником якого є міфічний персонаж Тонпа Шенраба Мівоче. Прихильники цього руху взяли з радістю вчення Будди, тому що догми цих вірувань багато в чому схожі.

Народ Цянь, що населяє Сичуань, сповідував Релігію Білого Каменя, яка полягає в поклонінні силам природи і стихіям.

Все імператорські династії стародавнього Китаю сповідували поклоніння Небу. Сам імператор іменувався «Сином Неба», а свою країну китайці називали «Піднебесною імперією».

Неба приносилися жертви, але тільки робили це представники вищої знаті і імператорської сім’ї в найбільших храмах країни. Зі зникненням монархії в Китаї ця релігія також зникла. Історичною та архітектурною пам’яткою, увічнити традиції поклоніння Небу, є Храм Неба в Пекіні.

Дао – Вічний Шлях

Інша найдавніша релігія Китаю – це даосизм. Дао – вічний шлях, по якому рухається кожен живе на землі. Головна мета сповідують цю релігію – пізнати Дао – Щось Непізнане, Космічне, Вселенське. Злитися з ним в гармонії і йти по шляху благодаті і чесноти. Набирає все більшу популярність в наші дні філософія фен-шуй зародилася саме в даосизмі. Сюди ж можна віднести деякі бойові мистецтва (треба пам’ятати, що на Сході бойові мистецтва – це не тільки спосіб виживання, а й ціла морально етична філософія життя), дихальна гімнастика, алхімія, астрологія і народна медицина. В наші дні безліч ліків були створені за рецептами древніх алхіміків -астрологов, які сповідують релігію Дао.

Вчення Конфуція

Особливою повагою і пошаною користується в Китаї національна релігія конфуціанство.

Дана філософія тісно пов’язана з ім’ям китайського мудреця Конфуція, що жив в 6 столітті до н.е. З його ім’ям пов’язано безліч легенд, притч і сказань. Праці Конфуція були спрямовані на гармонізацію суспільних та соціальних відносин в державі, етичні вчення, моральне виховання громадян. Моральний Ідеал, до якого всі повинні прагнути – це якийсь Благородний чоловік, стати яким повинен намагатися кожен конфуцианец. Він – людинолюбство, толерантний, щедрий, поблажливий. Він має почуття обов’язку, синівської шанобливістю, схиляється перед державною владою.

«Шляхетний чоловік думає про борг, а дрібна людина про вигоду», «Імператор – батько для своїх підданих, а піддані – шанобливі сини», «Поблажливість – ось слово, спираючись на яке, можна прожити життя» – це висловлювання великого китайського філософа, ввійшли в історію.

За правління династії Хань (3 століття до н.е.) Конфуціанство отримало статус національної державної релігії, це вчення розглядали як морально-етичну систему виховання громадян. У цьому вченні також особливу роль відіграє шанування старших і повагу своїх предків. У їх число входить міфічний персонаж Хуанді- Жовтий імператор, який вважається прабатьком всіх китайців.

Не слід думати, що сьогодні Конфуціанство проповідують лише в Китаї. Воно має величезний вплив у всьому світі. У таких найбільший країнах світу, як Великобританія, США, Канада, Австралія, – є філії Інститутів вивчення праць Конфуція.

Перша світова релігія

Перша світова релігія – Буддизм, що зародився в 6 столітті до н.е. в Індії, поступово проник до Китаю, поширився по всій країні і отримав величезний вплив на формування суспільного світогляду. Спочатку буддизм був поширений серед китайської знаті, потім і інші верстви населення стали перейматися ідеями Будди (Просвітленого).

Недарма буддизм став першою світовою релігій, його вчення дозволяє людині самовдосконалюватися, змінюватися на краще, домагатися гармонії з природою і Космосом. Буддизм проповідує аскезу, тобто відмова від земних благ і задоволень.

Головний постулат буддизму говорить, що людина нещасний, тому що не може задовольнити свої бажання, значить, щоб бути щасливим, потрібно навчитися не бажати. В буддизмі отримало розвиток таке явище як медитація (впадіння в нірвану- якусь подобу єднання зі світом природи і Космосом), йога, дихальні гімнастики. Саме в цій релігії був сформульований головний закон людського буття: Стався до іншого так, як ти хочеш, щоб ставилися до тебе.

Крім усього іншого, саме Будда проповідував закон всесвітньої справедливості – багаторазове відродження і переродження душі в будь-істоти в залежності від твоїх прижиттєвих вчинків і твого морального ставлення до світу.

Християнство і іслам

Вперше в історії Китаю християнство несторіанської толку там з’явилося в 7 столітті. Протягом півтори сотні років християнство користувалося підтримкою імператорської сім’ї. Але в 845 році імператор Уцзун заборонив даосизм, буддизм і християнство, бажаючи, щоб в Китаї процвітали лише свої народні релігії.

Під час правління імператорських династій Мін і Юан в Китай проник іслам – наймолодша з світових релігій.

Яка релігія в Китаї в даний час

В даний час Китай проповідує політику толерантності релігійних поглядів. Представників майже всіх світових конфесій можна зустріти на цій благословенній землі. Основними ж релігіями Китаю є буддизм, даосизм, конфуціанство, обидва напрямки християнства: православ’я і католицизм і іслам.

Китай оголошує себе світською державою, терпимо відносяться до всіх релігій світу. Кожна з представлених релігій має свої храми, вони створили місцеві та національні об’єднання, вони непідконтрольні державним органам і дотримуються сувору ієрархію.

У період, так званої, культурної революції всі релігії були під забороною, і Китай проповідував лише одну релігію – атеїзм. Хоча поряд з атеїзмом можна розглядати культ особистості Мао Цзе Дуна як поклоніння верховному божеству.

Демократичної Республіки після 1978 року всі раніше шановані храми, мечеті і собори були відновлені, всі заборони щодо релігійних поглядів зняті, і їх діяльність була відновлена.

Author: Олександр
Фанат своєї справи і просто крутий чувак.