Індія входить у першу десятку країн світу по ряду показників промислового виробництва. Підприємства важкої індустрії сконцентровані в основному на Кота-Нагпурському плато, де родовища коксівного вугілля сусідять з родовищами залізної руди.
У раніше відсталих глибинних районах також створюються нові промислові центри:
- Бхілаї;
- Бокаро;
- Роуркела;
- Дургапур.
За роки політичної незалежності виникла потужна індустріальна база, накопичений науково-технічний потенціал (більше 3700 різних НДІ, КБ, дослідницьких лабораторій), що відповідає передовому світовому рівню, створено один з найпотужніших у світі суперкомп’ютерів — «Парам-10000», налагоджено виробництво широкого спектру цивільних і військових ракетоносіїв.
Сучасна Індія володіє високими технологіями, є великим виробником і експортером програмного забезпечення — 140 з 500 провідних компаній світу задовольняють свої потреби у програмному забезпеченні саме за рахунок Індії.
Країна займає третє місце в світі по чисельності науково-технічних кадрів, а в 1998 р. стала космічною та ядерною державою.
Частка держави в загальному обсязі інвестицій у сферу НДДКР зросла до 80%. Половина цих коштів держава направляє на НДДКР оборонної, космічної та атомної промисловості. При цьому 10 % спрямовується безпосередньо на НДІ, а 30 % — на впровадження розробок у промисловість.
Вражає розмах інфраструктури у сфері НДДКР — це понад 900 наукових підрозділів, включаючи:
- університети;
- приватні НДІ;
- центри підготовки кадрів;
- банківські, фінансові, страхові та інші структури.
При оцінці економічної ефективності фінансових асигнувань у сферу НДДКР Індія використовують такий критерій, як приріст валової вартості (Gloss Value Addition) кожного з секторів. В обороні, космічної та атомної галузі цей показник дорівнює 1,2 млрд дол. (для порівняння: у сільському господарстві країни він дорівнює 100 млрд дол., а від впровадження різних ноу-хау в промисловості — 90 млрд дол.).
Легка промисловість представлена як кустарними, так і сучасними підприємствами.
Всесвітньо відомі індійські натуральні шовки, кашмірські шалі, різьба по дереву, вироби з пап’є-маше, шафран, хутра, ювелірні вироби. Кожен індійський штат, багато міст і окремі місцевості славляться своїми ремісничими виробами:
- Варанасі (штат Бенарес) є відомим центром шовкоткацького виробництва, а також виробів з бронзи, срібла, золота;
- Мірзапур і Алигархе славляться виробами з металу, різного роду начинням, виробництвом замків, залізних скринь і т. д.;
- Фирозабад — найбільший в країні центр по виготовленню скляних браслетів;
- Майсур (колишня столиця однойменного князівства) — центр виробництва виробів зі слонової кістки, сандалового дерева, натурального шовку і т. д.
Підприємства з переробки сільгосппродукції та мінеральних копалин зазвичай розташовуються поблизу місць видобутку сировини. Це заводи з:
- очищення бавовни;
- переробки арахісу;
- цукрової тростини;
- заморожування і в’яленню продуктів;
- первинній обробці металів.
Уряди штатів всіляко вітають розвиток місцевої промисловості: повсюдно з’являються так звані промислові парки — невеликі вільні зони, де встановлені знижені податки і низькі ціни на землю.
В останні роки Індія стала відома як виробник лікарських і фармацевтичних препаратів, цілком конкурентоспроможних із західною продукцією, але більш дешевих. Зберігає високу частку в експорті і така традиційна для Індії галузь, як ограновування діамантів та інших дорогоцінних каменів.
Індійський промисловий капітал, як приватний, так і державний, охоче йде на ділові відносини з зарубіжними партнерами з метою придбання новітніх технологій, а також можливості піддати свій менеджмент зарубіжній діловій експертизі і отримати доступ до зарубіжних ринків.
Зростання індійської економіки багато в чому сприяє великий фінансовий і банківський сектор.
Індія може пишатися широкою і грамотно організованою банківською сферою. Вона володіє мережею національних фінансових інститутів (свої і закордонні інвестиційні фонди, інвестори, лізингові компанії, венчурні фірми і т. д.) і прекрасно розвиненим фондовим ринком, де стикаються інтереси 23 фондових бірж. Загальна ринкова капіталізація фондових бірж в Бомбеї (BSE) і Національній Фондовій біржі (NSE) склала в 2008 р. більше 8 млрд. дол.
Глибина і масштаби індійських фондових ринків перевищують розміри фондових ринків таких конкуруючих країн, як:
- Південна Корея;
- Сінгапур;
- Гонконг;
- Тайвань («східних драконів»);
- Філіппіни;
- Таїланд;
- Малайзія.
Індійські фондові ринки обладнані за останнім словом біржової техніки і завоювали визнання у діловому світі завдяки високому професійному рівню проведення фондових операцій, розвиненій ринковій інфраструктурі, особливим умовам торгівлі через Інтернет, 26%-вій участі іноземних активів у секторі страхування, полегшеній процедурі вкладення і вилучення інвестицій для ряду компаній та підприємств і т. д.
Акції індійських компаній, стимульовані зростанням національних наукомістких галузей, заснованих на знаннях, досягли серйозних успіхів на фондових ринках США.
Не випадково Індія викликає чималу зацікавленість у національних і зарубіжних інвесторів.
Проблема інвестування наділена на ряд важливих питань, а саме, яка інвестиційна привабливість даної країни, чи сприяє проведена урядом політика лібералізації припливу капіталу в країну, чи актуальна проблема зовнішнього боргу і т. д.
Активний приплив капіталів за останні 5-6 років склав близько 56% чистого припливу капіталу в країни, що розвиваються, в цілому. При цьому, якщо в попередні роки портфельні інвестиції в країну були більше прямих, то зараз картина помітно змінилася: прямі інвестиції аж до 100% дозволені у всіх галузях і секторах індійської економіки, крім областей, де інвестор вже має бізнес, або індійська компанія здійснює фінансові послуги або прямі іноземні інвестиції, які суперечать політиці, що проводиться в даній галузі.
Найбільша частка прямих іноземних інвестицій припадає на:
- електротовари (16%);
- транспорт (10%);
- телекомунікації (9,6%);
- сферу послуг (9%).
Один з важливих факторів, що визначають інтерес іноземних інвесторів до Індії, — це наявність у ній величезного внутрішнього ринку. До переваг внутрішнього ринку Індії можна віднести:
- швидке зростання міського населення;
- прорив електронних засобів інформації, освіти, туризму;
- зміна характеру витрат індійської родини;
- зростаюча увага індійських покупців до якості товарів, їх дизайну, торгових марк, комфорту;
- підвищений інтерес на послуги готелів, ресторанів, персонального транспорту і т. д.
Все це забезпечує внутрішньому ринку стійку тенденцію до зростання, активно підігріваючи інтерес зарубіжних інвесторів до цієї країни.
Однак ефективність проведених заходів не відповідає вимогам національної економіки Індії у повній мірі, оскільки частка прямих іноземних інвестицій поки що становить не більше 1 % загальносвітових прямих іноземних інвестицій.
При цьому майже половина з них припадає на два великих промислових центри країни:
- Делі;
- Бомбей.
Тим не менш Індія кровно зацікавлена в тому, щоб стати активним учасником міжнародної торгівлі та міждержавних потоків капіталу.