Природно-територіальні комплекси Харківщини

Взаємодія чинників і компонентів, що формують ПТК. Ви ознайомилися з різними компонентами природи нашого краю та впевнилися, що кожен із них змінюється в просторі і часі. Через цс й зовнішній вигляд місцевостей, які нас оточують, виявляються різноманітним і неповторним. Ви вже знаєте, що в будь-якому місці в певний час усі компоненти природи перебувають у взаємодії та взаємозв’язку, утворюючи єдину цілісну систему — природно-територіальний комплекс (ПТК).

Це треба знати

ПТК формуються в результаті тривалої взаємодії на певних територіях таких природних компонентів, як геологічна основа та гірські породи, рельєф, клімат, води, ґрунти, мікроорганізми, рослинність і тваринний світ. Основними чинниками розвитку ПТК є сонячна радіація, внутрішня енергія Землі й енергія її обертання, а також процеси, що відбуваються в атмосфері, гідросфері та біосфері. Ці енергетичні чинники вппивають на розвиток комплексу через основні фізико-географічні процеси — теплообмін, вологообмін, обмін мінеральних та органічних речовин,

Завдяки тісним взаємозв’язкам між компонентами (рис. 10.1), ПТК є надзвичайно цілісним, досконалим і водночас уразливим утворенням. Порушення чи зміна хоча б одного з компонентів відразу ж впливає на інші компоненти через невидимі на перший погляд зв’язки. У результаті комплекс видозмінюється або ж зникає взагалі, поступаючись новому ПТК.

Це треба знати

Ландшафти (з нім. — краєвид) — ПТК будь-якого рангу, своєрідні «цеглинки», з яких утворена географічна оболонка планети. Ландшафт — це доволі однорідна за походженням ділянка географічної оболонки, що має єдину геологічну основу, однотипний рельєф, подібні кліматичні та водні умови, тісне поєднання ґрунтово-рослинного покриву та тваринного світу. Складовими ландшафту є місцевості, урочища та фації.

Фація — найпростіший ПТК, що утворюється в межах одного елемента рельєфу наприклад на дні яру, схилі балки, вершині пагорба, уздовж русла річки. Фація має найбільш однорідні природні умови.

Взаємозв’язана група фацій утворює урочище — ПТК, що формується в межах однієї відносно невеликої форми.рельєфу (яру, балки, окремого пагорба, днища малої річкової долини), яка виникла на єдиній пітогенній основі (однорідних гірських породах) у разі переважання одного з місцевих фізико-географічних процесів.

Просторове ж поєднання однакових за походженням урочищ, які сформувались на досить великій формі рельєфу, утворює місцевість. Місцевостями, наприклад, можуть бути заплава великої річки, плоске межиріччя, горбисте пасмо. Характер місцевості визначає особливості території щодо її господарського використання і заходів боротьби з негативними фізико-географічними процесами та явищами.

Місцевості та урочища як основні типологічні природні комплекси визначають і наносять на карти безпосередньо під час польових ландшафтних досліджень.

Природно-територіальні комплекси області. Усі ПТК Харківської області можна поділити на три групи: міжрічкові, долинні ти балково-долинні.

Міжрічкові ПТК розміщені на лесових рівнинах, що утворюють межиріччя малих рік. Як правило, характеризуються плоскою, слабко хвилястою та слабко розчленованою (на периферії) поверхнею із чорноземами, сірими і темно-сірими лі-I”Овими ґрунтами (залежно від панівного типу природної рослинності). Майже повністю розорані. Фрагменти природних ікіндшафтів збереглися в лісах і на незручних для викорис-піння ділянках.

Долинні ГІТК є складовою структури міжрічкових ПТК, розцінювані вздовж річкових долин, звичайно терасованих і різноманітних відносно гірських порід та рельєфу. Верхні та середні траси річок лесові, мають плоский або слабко розчленований рельєф, ускладнений замкнутими зниженнями степових блюдець, із чорноземами різних підтипів, у тому числі слабко со-нінцюватими, практично всі розорані. Природна рослинність вбереглася лише в заболочених зниженнях.

Піщано-борова тераса характеризується легкими супіщаними і рунтами, кучугурним рельєфом і пануванням борів чи суборів, tin заплаві поширені алювіальні ґрунти різних типів, у тому числі болотні, лучні та лучно-чорноземні. Відповідно ВИДІЛЯННІ,ся такі типи рослинності: болотно-різнотравно-злакові луки низької заплави, злаково-різнотравні луки та заплавні ліси на спсокій заплаві. Використовують як пасовища та рекреаційну тну і сіножаті.

Балкові ПТК немовби нронизують усі інші. їх верхів’я часто зайняті байрачними лісами, а середня та нижня частини — остепнені. У балках спостерігається ландшафтна асиметрія залежно від експозиції схилів. Тут збереглися більше, ніж деінде, екзотичні рослини і ще зустрічаються тварини, для яких ці ландшафти є схованкою.

Це треба знати

Географи, досліджуючи ландшафти, об’єднують їх у пеані групи — класифікують. Важливим завданням ландшафтознавства є створення детальної систематики ландшафтів з виявленням урочищ, ландшафтних місцевостей, видів, родів, типів і класів ландшафтів. Поєднання різних за походженням і площею ландшафтів на певній території характеризує її ландшафтну просторову структуру. Просторова структура ландшафтів, їх зовнішні риси (краєвиди) мають зональний характер. Внутрішньозональні відмінності обумовлюються дією азональних чинників. На ландшафтній карті виділені такі класифікаційні одиниці: класи, типи, види (назвіть чинники їх виділення).

Ландшафти та їх класифікація. Ландшафтна карта області.

Аналіз ландшафтної карти (див. атлас України) показує, що в межах Харківської області клас рівнинних східноєвропейських ландшафтів за біокліматичними умовами поділяється на лісостепові та степові типи (останній представлений підтипом північностепових ландшафтів). Окремий тип складають заплавні ландшафти.

Залежно від особливостей будови поверхні зональні ТИПИ ландшафтів поділяються на підкласи — низовинні та височинні. It один вид об’єднують ландшафти, які подібні за походженням, рельєфом, антропогеновими відкладами, ґрунтово-рослинним покривом.

На північному заході області сформувалися лісостепові височинні ландшафти в поєднанні з лучно-степовими низовинними, я па півночі та північному сході — лісостепові височинні розчленовані ландшафти. На південному заході та півдні переважають північностепові низовинно-рівнинні ландшафти, на південному сході — північностепові височинні з фрагментами лісостепів, а на сході — північностепові рівнинно-височинні ландшафти. Усі види ландшафтів по долинах річок понизані заплавними лучно-лісовими ландшафтами.

Ландшафтна структура території розкривається через генетично пов’язані компоненти природи та основні місцевості, урочища та фації. Значнішою різноманітністю ПТК відрізняються лісостепові ландшафти, що зумовлено складністю ландшафто-твірних чинників. Ландшафтна різноманітність властива також місцевостям із вертикальною диференціацією ГІТК (зокрема, Донецькій височині).

 

Іноді під ландшафтом розуміють основну одиницю фізико-географічного районування території; генетично єдиний район з однотипним рельєфом, геологічною будовою, кліматом, спільним характером поверхневих і підземних вод, закономірним сполученням ґрунтів, рослинних і тваринних угруповань. Ландшафт, на відміну від малих ПТК, має свої індивідуальні особливості і є неповторним природним «організмом».

Вплив господарської діяльності людини на ландшафти. Природні ландшафти зберігаються лише там, де вони не зазнали суттєвої зміни під впливом господарської діяльності людини.

Посилання на основну публікацію