1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Природні особливості Китаю

Природні особливості Китаю

Китай – російська назва держави східній частині азіатського континенту. У сучасному його вигляді (Китайська Народна Республіка) воно займає величезну площу в 9,2 млн кв. км – одну тринадцяту частину населеної суші.

Якщо окинути поглядом територію Китаю, то вона може нагадати чотириступінчасту сходи, що спускається з заходу на схід Першу і найвищу із ступенів становить Тибето-Цінхайское нагір’я, що носить образну назву Дах світу. Його площа дорівнює 8 млн кв. км (трохи менше території Австралії), а середня висота перевищує 4000 м над рівнем моря. В межах цього нагір’я розташовані численні гірські системи, в тому числі Гімалаї. Другу сходинку, яка знаходиться на середній висоті 1000- 1200 м над рівнем моря, утворює Центрально-азійський плоскогір’я, куди відносяться Внутрішня Монголія, Центральна Китайська рівнина і, на південному заході Китаю, Сичуаньський улоговина. Третя (500-1000 м над рівнем моря) і четверта ступені – це рівнинні (але переможемо гірськими рельєфами) місцевості і прибережна смуга протяжністю 10 тис. Км, що омивається трьома морями: Жовтим, Східно-Китайським і Південно-Китайським, які в свою чергу , є частиною Тихого океану.

Близько 80% території Китаю займають гірські освіти і пустелі, т. Е. Місцевості малопридатні або зовсім непридатні для сільськогосподарської діяльності. За цим показником – частка використовуваних і придатних до використання земель – Китай продовжує перебувати в найгірших в порівнянні з іншими країнами Далекого Сходу, Південної та Південно-Східної Азії умовах.

Важлива природна особливість Китаю – наявність двох гігантських річок, які перетинають майже всю територію країни із заходу на схід і грають роль її головних просторових координат. Мова йде про Хуанхе (Жовта річка; протяжність – 5464 км) і Янцзи (в китайській вимові Янцзицзян – Блакитна річка; 6300 км).

Басейн Жовтої ріки відрізняється лесових грунтами. Лес – специфічна порода, що складається з найдрібніших частинок (діаметром 0,001 – 0,005 мм); вона утворилася, мабуть, з опадів пилу, що буря вітром з пустель, що знаходяться на північний захід від Китаю. Маси пилинок потрапляли в води Хуанхе і потім виносилися нею на берег. Колір лесових грунтів, товщина яких в ряді місць середньої течії Хуанхе досягає 400 м, своєрідний – палево-жовтий. Цим пояснюється не тільки назва самої річки, а й особливе місце жовтого кольору (хуан) в загальнокультурної символіці Китаю. Лесові ґрунти дуже родючі, що і зумовило перетворення району середньої течії Хуанхе в головний сільськогосподарський, історико-політичний і культурний центр Китаю (з III тисячоліття до н. Е. По XII ст. Н. Е.). Але лесові ґрунти м’які, вони дозволяють Хуанхе не просто розливатися, але і час від часу міняти своє русло. Подібні зміни часом ставали катастрофою для господарсько-економічного життя країни і навіть приводили до політичних потрясінь.

З ландшафтними, грунтовими і кліматичними відмінностями пов’язано різноманіття рослинного і тваринного світу Китаю. Там ростуть дерева і чагарники більш ніж 7 тис. Видів. Деякі з них є тільки в Китаї, наприклад метасеквойя – гігантське дерево, стовбур якого досягає 35 м у висоту. Такі дерева росли близько 100 млн.лет тому на території Східної Азії, Північної Америки і Європи, але в льодовикову епоху зникли, зберігшись тільки в Сичуані. А всього в Китаї налічується 2800 видів дерев. Не менш різноманітні і вирощувані в Китаї сільськогосподарські культури. Для регіонів Хуанхе, це пшениця, просо, кукурудза, соя, гаолян, цукровий буряк, бавовник, а з плодових – яблука, груші, виноград, хурма і т. Д. Для земель басейнів Янцзи – рис і цитрусові.

ПОДІЛИТИСЯ: