«Празька весна» і її придушення

У червні 1967 року на 4-му з’їзді Союзу чехословацьких письменників пролунала гостра критика політичної обстановки в країні. У 1968 році Новотного на посаді першого секретаря ЦК КПЧ змінив Олександр Дубчек. Проголосивши основною стратегічною метою побудову «соціалізму з людським обличчям», новий лідер взяв курс на лібералізацію і демократизацію. Почалася «Празька весна». На цьому тлі посилилися вимоги рішення словацького національного питання.

З огляду на вплив СРСР в регіоні, Дубчек спробував налагодити нормальні відносини з радянським керівництвом, що, однак, не увінчалося успіхом. У серпні 1968 року в Чехословаччину були введені війська Організації Варшавського договору (крім підрозділів Радянської Армії в цих подіях брали участь війська Болгарії, Угорщини, НДР, Польщі). Процес демократичного оновлення був перерваний. Населення виражало невдоволення, молодь і антикомуністичні сили чинили опір вторгненню. Чехословацькі лідери були арештовані. Під тиском СРСР вони були змушені відмовитися від проголошеного раніше політичного курсу. Була відновлена ​​цензура, розформовані некомуністичні організації.

У жовтні 1968 року чехословацький держава було перетворено в федерацію, що складалася з Чеської Соціалістичної Республіки і Словацької Соціалістичної Республіки.

У квітні 1969 року А. Дубчек був відправлений у відставку, новим лідером КПЧ став Густав Гусак. Почався так званий процес «нормалізації». Гусак намагався поєднувати прорадянську орієнтацію у зовнішній політиці з частковими реформами всередині країни. Їх обмеженість не дозволила вирішити економічні проблеми, які загострилися в першій половині 1980-х років.

У 1975 році Людвіка Свободу на посаді президента Чехословаччини змінив Гусак, що зосередив у своїх руках великі повноваження. У тому ж році Чехословаччина підписала Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі в Гельсінкі, зобов’язуючись дотримуватися прав людини. Розчарування значної частини населення в комуністичному режимі вилилося в підйом дисидентського руху. У січні 1977 року року біля 500 громадян Чехословаччини підписали петицію, відому як «Хартія 77», в якій вимагали від уряду дотримуватися прав людини в тому вигляді, як вони розумілися Заключним актом НБСЄ. У відповідь підписанти зазнали переслідувань з боку влади.

Посилання на основну публікацію