Посилення ролі Швеції в Європі

Введення лютеранства призвело до зростання державних доходів за рахунок експропріації численних земель католицької церкви і зміцненню королівської влади. Конфлікти на релігійному грунті тривали до кінця XVI століття, проте католицька партія так і не зуміла взяти реванш. У країні почалося зростання економіки, і Швеція поступово стала конкурувати з Данією.

До XVII сторіччя Швеція підійшла в своєму державному розвитку до такої форми правління, як абсолютизм. Державний лад Швеції в ту епоху представляв собою типову станово-представницьку монархію часів пізнього західноєвропейського Середньовіччя. Главою держави був король, причому монархія в Швеції виявилася виборної. Противагою аристократичної фронди служив становий риксдаг. Король правил за допомогою Державної ради, члени якого діяли практично самостійно. Апарат місцевої влади був представлений землевласниками-феодалами, формально призначалися королем, але в дійсності являвшимися ставлениками місцевої знаті.

Густав Ваза і його нащадки прагнули зміцнити внутрішню єдність і посилити зовнішній вплив держави. Швеція розширювала свої території як за рахунок розселення жителів країни в незайнятих північних районах, так і за рахунок зовнішньої експансії. У середині XVII століття Швеція, вийшовши переможцем з ряду воєн з Данією, Польщею, Росією і Тридцятилітньої війни 1618-1648 року, стала могутньою імперією, яка домінувала в басейні Балтійського моря.

Посилання на основну публікацію