Поширення озер

Поширення озер на Землі, як і річок, залежить від клімату, будови земної кори і рельєфу території. На фізичній карті світу своїми розмірами виділяються озера Північної Америки – система Великих озер (з них Верхнє – найбільше за площею акваторії прісноводне озеро в світі), Велике Невільниче, Велике Ведмеже, Вінніпег. В Африці – великі озера Вікторія і Чад, а також озера Великого Африканського розлому (Танганьїка, Ньяса). На продовженні рифта Червоного моря, на Аравійському півострові, знаходиться велике безстічне і саме солоне з великих озер – Мертве море. В Євразії помітні озера в центральній частині материка (в основному тектонічного походження) і озера на північному заході, де «попрацював» (як і в Північній Америці) древній льодовик. В Євразії знаходиться і найглибше озеро земної кулі – Байкал. У Південній Америці великих озер трохи (високогірні Тітікака і Поопо в Андах і велике озеро-лагуна Маракайбо). В Австралії найбільше озеро Ейр-Норт – безстічне і солоне.

Переважна більшість озер можна виводити на екран навіть на середньомасштабні карті. Не можна показати, наприклад, численні невеликі озера в кратерах вулканів (рис. 41), старицях річок, озера льодовикового походження (і в горах, і на рівнинах). А дрібних озер на Землі незліченна безліч, набагато більше, ніж великих. Тому при встановленні закономірностей в розміщенні озер на Землі, правильніше орієнтуватися на кліматичні умови.

Поширення озер на землі залежить від рельєфу та кліматичних умов, головним чином від кількості опадів. Розміри озер більше залежать від походження їх улоговин.

Посилання на основну публікацію