Положення і роль ЗМІ в Латвії

Латвійська конституція (ст. 100) гарантує свободу слова, свободу отримання, зберігання і розповсюдження інформації, свободу вираження поглядів. Цензура заборонена.

У вересні 2003 року газета «Дієна» (Diena) довела в Конституційному суді неконституційність ст. 91 і ст. 127 латвійського кримінального кодексу (прийнятий в 1999 році), які передбачають тюремне ув’язнення і великі грошові штрафи за поширення неправдивої інформації про депутатів або помилкові звинувачення державних чиновників. У червні 2003 року Конституційний суд також визнав незаконною норму, яка передбачає, що 75% ефірного часу повинні займати передачі латиською мовою.

Провідні газети, як правило, незалежні від власників. Газети не уникають злободенних тем, включаючи неефективні дії уряду і факти корупції у владі.

У Латвії функціонують як громадські, так і приватні телевізійні і радіостанції, причому популярність громадського (державного) телеканалу LTV падає (не більше 15% аудиторії). У радіомовлення домінує суспільне (державне) «Латвіяс радіо» (Latvijas Radio; 4 канали, більше 48% слухачів). Приватний сектор на радіо представлений 17 станціями.

Найбільш популярні газети – «Диєна» (Diena), «Латвіяс Авізо» (Latvijas Avize), «Вести сегодня» (російською мовою), «Неаткаріга рита Авізо» (Neatkariga Rita Avize), «Час» (російською мовою) і інші.

Посилання на основну публікацію