Положення і роль ЗМІ в Італії

В Італії існує велика кількість ЗМІ, які представляють різні точки зору на будь-які значущі для суспільства проблеми. Свобода слова і преси гарантована конституцією і реально практикується.

У країні успішно співіснують регіональні з відносно невисокими тиражами і загальнонаціональні газети, в тому числі тісно пов’язані з політичними партіями. На редакційну політику газет впливають також католицька церква, різні групи інтересів. Серед загальнонаціональних газет виділяються «Корр’єре делла сера» (Corriere della Sera; центристська), «Ла Стампа» (La Stampa) і вечірнє видання «Стампа сірка» (Stampa Sera; лівоцентристська), «Іль джорно» (II Giorno; незалежна). Великий вплив має газета «Так Репуббліка» (La Repubblica).

Лідером серед електронних ЗМІ є урядовий холдинг «РАІ» (Radiotelevisione Italia, RAI), до складу якого входять три загальнонаціональних радіостанції і три загальнонаціональні телеканали. Три телеканали входять в медіа-холдинг, який контролює прем’єр-міністр країни Сильвіо Берлусконі. Також в Італії функціонують більше 2 000 приватних радіостанцій і 900 телеканалів, в переважній більшості місцевих. Незабаром в країні планується перехід на цифрове телевізійне мовлення і часткова приватизація «РАІ».

Проблеми забезпечення реальної свободи ЗМІ гостро стоять в італійському суспільстві. Влітку 2004 року парламент обговорював питання скасування тюремного ув’язнення за наклеп. Разом з тим італійські політики досить часто подають судові позови проти журналістів.

Більшість ЗМІ в Італії є приватними, проте в той же час пов’язані з політичними партіями або знаходяться в структурі великих медіа-холдингів з частково контрольованої редакційною політикою. Час від часу журналісти проводять акції протесту проти спроб впливу на редакційну політику своїх видань: в грудні 2004 року з цього приводу протестували журналісти «Корриери делла сера».

За оцінками міжнародних організацій і місцевих експертів, найбільший резонанс викликають в італійському суспільстві питання діяльності медіа-холдингу, контрольованого Берлусконі. Перед парламентськими виборами 2001 року опоненти Берлусконі використовували цей привід в рамках розгорнутої проти нього кампанії. До складу медіахолдингу Берлусконі входять 2 загальнонаціональні газети (всього таких в Італії 8, вони відображають точки зору практично всього політичного спектра). Більш того, Берлусконі під час перебування прем’єр-міністром мав можливість

прямо або побічно впливати на діяльність 6 з 7 національних телеканалів (через холдинг «Медіасет» (Mediaset) або через урядовий холдинг «РАІ»). За даними організації «Оссерваторе ді Павіа» (Osservatorio di Pavia) за лютий 2004 року, Берлусконі належало 42% від загального часу, що приділяється на телебаченні політикам.

Посилання на основну публікацію