Положення і роль ЗМІ у Франції

Формально свобода слова у Франції не обмежена. Французькі ЗМІ в основному знаходяться в руках приватних осіб і зберігають незалежність від держави і політичних партій.

Разом з тим розбіжності в суспільстві викликала покупка в 2004 році медіагрупи «Сокпресс» (Socpresse), до складу якої входить загальнонаціональна газета «Фігаро» (Le Figaro), Сержем Дассо – власником промислового конгломерату «Дассо» (Dassault). Угода викликала консолідацію медіаринку, а також поставила під сумнів незалежність подальшої редакційної політики ЗМІ, що належать «Сокпресс»: одним з основних замовників підприємств ВПК групи «Дассо» є французький уряд. Крім того, у вересні 2004 року Серж Дассо був обраний до Сенату від правлячої пропрезидентської партії.

Іншим провідним гравцем французького медіаринку є група «Лагардер» (Lagardere). Акції «Лагардер» розподілені наступним чином: 60% знаходиться у компанії «Канал плюс» (Canal +), 20% – у «Франс теле-зьон» (France Television), решта 20% – у «Франс Телеком» (France Telecom). Останні дві компанії представляють холдинг «Франс Телевізьон і Франс Телеком» (France Television & France Telecom).

Разом «Дассо» і «Лагардер» контролюють близько 70% ринку ЗМІ. Уряд володіє багатьма компаніями, що здійснюють продаж реклами у французькій пресі, і різними шляхами (як прямими, так і непрямими) субсидує регіональні друковані видання. Положення цілого ряду газет ускладнюється падінням тиражів. Загальнонаціональна газета «Монд» так і не змогла повністю відновити свою репутацію після скандалу, що мав місце в 2003 році, коли була поставлена ​​під сумнів чесність та об’єктивність видання.

Відповідно до розпорядження уряду Франції, не менше 60% матеріалів ЗМІ повинні бути зроблені в Європейському союзі.

Посилання на основну публікацію