Полочани

Це частина кривичів, яка оселилася по річці Полоті при її впадінні в Західну Двіну. На місці злиття цих річок стояв головне місто племені – Полоцьк, або Полотскій. Зараз це територія Вітебської і північ Мінської області Білорусі.

Їх володіння межували на південному сході – зі смоленскими кривичами, на півночі і сході – з Ізборську кривичами і ильменскими словенами, на заході – з литовськими племенами, на півдні – з дреговичами.
За Двіні селища полочан доходили майже до її усть в Балтійському морі. Лівонська літопис свідчить, що там були полоцкие міста Кукейнос і Берсік. На південь від Двіни, через Литовську землю, поселення полочан доходили до Німану, і далі на південному заході до Бугу і Вісли. У «Повісті временних літ» сказано, що неслов’янські племена литва, зімгола, корі і либь платили данину Русі, а межували з цими племенами саме полочани.

Крім того, літописець Нестор називає полоцкую землю князюванням, отже, тоді вже у полочан було якесь племінне об’єднання з зачатками державності, і далі він каже, що полочани сходяться на віче, і як там вирішать, так все «передмістя стануть». Це підтверджує і Биховець в литовському літописі: «мужі Полочане ся справляли, як великий Новгород».

Торгівля у полочан, швидше за все, була спрямована по Західній Двіні до Балтійського моря, і вони володіли не тільки землями по берегах річки, а й морським берегом, оскільки німці для початкового поселення на цьому березі просили згоди полоцких князів. Західна Двіна була однією з торгових доріг, по якій слов’яни здавна торгували з Західною Європою. Швидше за все, вся торгівля полочан була орієнтована на захід, і з півднем: з хозарами або візантійцями вони самі не торгували – цим займалися слов’яни з більш південних місць. Якщо до полочанам і потрапляли товари звідти, то в результаті обміну товарів, привезених ними з Європи.
Полочани є одними з родоначальників сучасного білоруського народу.

Посилання на основну публікацію