Політичний та економічний розвиток Харківщини в 60-80-ті роки

Початок 1960-х pp. для всіх республік Радянського Союзу, в тому числі й України, ознаменувався поставленою задачею виконати рішення XXII з’їзду КПРС (жовтень 1961 р,). З’їзд спрямував зусилля радянських людей на будівництво комунізму. Нова програма КПРС — програма побудови комунізму, наголошувала, що до 1980 р. радянське суспіпьство повинно стати в основному комуністичним і перейти до розподілу матеріальних і духовних бпаг за потребами кожного члена суспільства.

Розвиток промисловості. Продовжували ефективно працювати промислові підприємства Харківщини. Колектив турбінного заводу закінчив виготовлення унікальної на той час парової турбіни потужністю 300 тис. кВт. На заводі було споруджено другий унікальний апарат – газову турбіну потужністю 50 тис. кВт,

На заводі ім. В. О. Малишева створено нові модифікації локомотивів, ХТЗ перейшов до випуску нового трактора Т-75, а 20 січня 1967 р. з воріт ХТЗ вийшов мільонний трактор.

Завод «Кондиціонер» налагодив випуск кондиціонерів типу «Харків», якими згодом були обладнані всі метрополітени та телевізійні центри Радянського Союзу, Кремлівський палац з’їздів, Бібліотека ім. В. І. Леніна в Москві.

У районах збудували нові промислові підприємства: під Бала-клією виріс цементно-шиферний завод, у степу під Змієвом піднялися корпуси електростанції, у Лозовій спорудили кузнечно-механічний завод — філіал ХТЗ. Розвивалась промисловість Ізюма, Вовчанська, Краснограда та інших міст області.

Підприємства Харківщини поставляли продукцію на експорт у 60 країн світу: Кубу, Індію, Гвінею, Єгипет, Румунію тощо.

Підтвердженням досягнень стали випуск мільонного двигуна ;тводу «Серп і молот», десятимільонного велосипеда, агрегату мільонної потужності на турбінному заводі. 1970 р. 50-річчя відзначила швейна фабрика ім. Тінякова, на якій за п’ять років було впроваджено у виробництво 318 нових моделей виробів, 11 моделям присуджено державний Знак якості.

На Шебелінському газовому родовищі щорічно видобували ЗО млн м’ природного газу.

Розвиток транспорту, 1962 р. народився мільонний житель Харкова, а наприкінці 60-х pp. у місті налічувалось І млн 300 тис. жителів. За такої чисельності населення слід було якнайшвидше розв’язати транспортну проблему, що стало можливим із будівництвом метрополітену.

Рішення про будівництво першої пускової дільниці було прийняте 23 квітня 1968 р. У червні 1968 р. до Харкова прибули метробудівники з Баку та Києва, гірники з Донецького та Підмосковного вугільних басейнів, досвідчені фахівці.

21 серпня 1975 р. Державна комісія підписала акт про прийом в експлуатацію першої пускової дільниціж. 23 серпня, у день 32-ї річниці визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників, розчинили двері своїх підземних палаців вісім станцій першої дільниці першої черги метро: «Вулиця Свердлова» (нині «Холодна гора»), «Південний вокзал», «Центральний ринок», «Радянська», «Проспект Гагаріна», «Спортивна», «Завод ім. Малишева», «Московський проспект».

Водночас споруджували другу дільницю першої черги — до вжиною 7,5 км з п’ятьма станціями. 11 серпня 1978 р, урочистий мітинг на станції «Тракторний завод» започаткував регулярний рух по всій трасі першої черги.

16 квітня 1977 р. відбулася закладка станції «Пушкінська» на другій лінії — Салтівській, довжиною 10,4 км, яка мас 8 станцій. Вона сполучила центр міста із Салтівським житловим масивом. Першу дільницю з п’ятьма станціями введено в дію 11 серпня 1984 p., другу — з трьома станціями — 23 жовтня 1986 р.

Це цікаво

На Салтівській лінії, між станціями «Київська» та «Академіка Ба-рабашова», для переходу через заплаву річки Харків уперше в практиці метробудування споруджено унікальний метроміст закритого типу довжиною 980 м. Архітектурні рішення станцій цієї лінії на Всесвітній виставці 1985 р. в Софії відзначено дипломом та медаллю.

На 2010 р. Харківський метрополітен налічує три лінії та має 28 станцій.

Через територію області проходять автомагістралі: Київ — Харків — Ростов і Москва — Сімферополь. Щодоби автомобільним транспортом перевозиться більше 395 тис. пасажирів та понад 11 тис, т вантажів.

Харків став вузловим центром залізничного сполучення Східної України, який забезпечував транспортні зв’язки з шістьма суміжними областями, зв’язок центральної частини СРСР з південними районами Криму, Кавказу.

Будівництво. У післявоєнні десятиліття Харків забудовували головним чином 5-поверховими будинками. У 80-ті pp. настала черга 9-, 12-, 16-поверхових. Тривали роботи з декоративно-художнього оформлення вулиць, площ, парків. Фасади старих цегляних будинків облицьовували плиткою.

Багато робилося для розвитку культури та спорту на Харківщині. Збудовано великі кінотеатри «Сучасник», «Салют», «Росія». За проектом харківських архітекторів В. Васильєва, Ю. Плаксіє-ва, В. Реусова, Л. Фрідгана та інженера А. Білецького було збудовано кіноконцертний зал «Україна» на 2 тис. місць. Під час його будівництва вперше в Харкові застосували нові архітектурні прийоми, що дозволило обійтись без внутрішніх опорних колон.

У Харкові введено в дію стадіон заводу «Кондиціонер», міжвузівський спортивний комплекс «Вища школа». У Балаклії та Лозовій збудовано палаци спорту з басейнами, у Варвенково — стадіон і спортивний зал, у Куп’янську — плавальний басейн.

На проспектах Гагаріна та Московському, Нетеченській набережній, вулиці Плеханівській Харкова на місці старих будинків спорудили багатоповерхові будівлі. У цей час було утворено містечко будівельників на Салтівці, студентське містечко на Олексіївні.

Поліпшено житлові умови 420 тис. жителів Харківщини. На Салтівському житловому масиві щорічно здавали в експлуатацію понад 320 тис. мг житлової площі. Уперше з’явився 24-по-верховий будинок і перший в Україні універсам.

Утворення нового району в місті Харкові. До 1973 р. адміністративно Харків поділявся на 8 районів.

На території Київського і Дзержинського районів зосереджені головним чином культурні, наукові та вищі навчальні заклади, установи обласного і міського значення.

Московський, Червонозаводський, Комінтернівський та Ор-джонікідзевський райони характеризуються концентрацією великих промислових підприємств.

На території Ленінського і Жовтневого районів зосереджено підприємства харчової промисловості. Тут розташовано Південний вокзал, вантажні залізничні станції та залізничні служби.

Інтенсивний розвиток промисловості, будівництва житла сприяв утворенню нового району міста Харкова — Фрунзенсько-го. Наймолодший район сучасного Харкова утворений Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 12 квітня 1973 р. з частин територій Московського, Орджонікідзевського та Комінтернівського районів.

На території району працюють відомі промислові гіганти: заводи «Турбоатом», «Південкабель», «Хладопром» тощо.

Всесвітньо відомі науково-технічні розробки й технології наукових установ району: Інституту проблем машинобудування HAH України, Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’ева.

Розвиток сільського господарства. Сільськогосподарське виробництво в Харківській області здійснювалось більш ніж 500 колгоспами і радгоспами.

Основною галуззю сільського господарства залишалася землеробство. Головною зерновою культурою була озима пшениця, доля якої складала 60 % від всіх посівів зернових. У 60-ті pp. другою за значенням зерновою культурою стала кукурудза (11 %), однак у 70-80-ті pp. її посіви значно зменшились. Сіяли також гречку, ячмінь, жито, просо. Посухостійкість проса і ви сока врожайність сприяли розширенню його посівів. Збільшенні! території посівів гречки стимулювало розвиток бджільництва.

Серед технічних культур головними були цукрові буряки і соняшник. Зростало значення в економіці області овочево баштанних культур і картоплі. Попит саме на ці культури бук обумовлений збільшенням кількості міського населення. Роз ширювалося садівництво: наприкінці 60-х pp. сади, ягідники та виноградники на Харківщині займали 24 157 га, у 80-х pp. площі зменшилися до 17 907 га.

У структурі товарного виробництва перше місце (74 %) посідала продукція тваринництва. Велику рогату худобу розводили в багатьох районах: Валківському, Вовчанському, Зо-лочівському, Дворічанському, Кегичівському, Лозівському тощо. Свинарство як важлива галузь тваринництва давало більше 9 % всього обсягу сільськогосподарської продукції. Зростало поголів’я овець і кіз, розведенням яких займались в основному господарства південно-східних районів області. У приміській смузі та зернових районах півдня області розвивалось птахівництво.

У цей час розвивається кролівництво, розведення хутрового звіра (чорно-бурих лисиць і нутрій), бджільництво, рибництво. У 60-70-ті pp. більше 100 колгоспів південних районів області вирощували навіть тутового та дубового шовкопряда.

Посилання на основну публікацію