1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Політична карта світу — доповідь

Політична карта світу — доповідь

Сучасна політична карта світу є наслідком тривалого суспільно-політичного розвитку людства. Вона має властивість динамічності. Найбільш істотні зміни в політичному облаштуванні світу відбулися після першої і другої світових воєн, наслідком яких стало потужне національно-визвольний рух, що призвело до утворення численних незалежних держав.

Останні суттєві зміни політичної карти світу пов’язані з розпадом соціалістичного табору, в результаті чого утворилися десятки суверенних держав. Наприклад, в кінці минулого століття відбулося об’єднання двох Німеччин, що призвело до утворення нової Німеччини; Чехословаччина, навпаки, розділилася на Чехію і Словаччину; Соціалістична Федеративна Республіка Югославії розпалася на окремі державні утворення: Хорватію, Словенію, Македонію, Боснію і Герцеговину. У 2008 році відокремилися Сербія і Чорногорія.

Після розпаду Радянського Союзу на політичній карті світу з’явилися незалежні держави, спочатку прибалтійські держави -Літва, Латвія, Естонія, а потім Російська Федерація, Україна, Білорусь, Молдова, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан і Узбекистан.

Разом з тим, до складу Китаю увійшли Гонконг (1997 г.) колишня колонія Великобританії і Макао (1999), колишня колонія Португалії; Східний Тимор здобув незалежність (2000), а в 2011 р Південний Судан вийшов зі складу Судану і здобув незалежність.

В даний час в світі налічується 227 держав, з яких 149 – республіки; 45 – монархії; 9 – колонії; 21 – із зовнішнім правлінням (наприклад, так звані країни «співдружності») і 3 – з невизначеним статусом.

Відмінності між державами – річ очевидна. Соціально-економічна географія оперує власним інструментарієм і групує держави, зокрема, за національним доходом на душу населення.

Угруповання держав за національною доходу здійснюється за методикою «Атласу Світового банку».

Перша група – держави з подушним доходом менше 935 доларів США (World Development Report, 2009);
Друга група – держави з подушним доходом 936-3705 доларів США;
Третя група – держави з подушним доходом 3706-11455 доларів США;
Четверта група – держави з подушним доходом понад 11456 доларів США.

Виходячи з вищевикладеного методичного підходу країни світу розподілені на 4 групи від країн з високим рівнем доходу до країн з низьким доходом на душу населення.

В першу групу з високим доходом входить 62 (великих і дрібних) держави. Наприклад, Фарерські острови, Гуам, Аруба і такі гіганти, як США, Великобританія, Канада, Франція та ін.

До другої групи входить 41 держава. Зокрема, Польща, Мексика, Венесуела, Ліван, ПАР, Малайзія та ін. З дрібних держав відзначимо Фіджі, Американське Самоа, Майотта.

У третю групу входять Китай, Індонезія, Філіппіни, Вірменія, Азербайджан, Україна, Кірібаті, Вануату, Східний Тимор і ін.

У четверту групу входять Камбоджа, КНДР, ЛНДР, М’янма, В’єтнам, Киргизстан, Таджикистан, Ємен та ін.

Відомі угруповання держав за демографічними, географічними, геополітичними та іншими критеріями. За економічними показниками в першу сімку держав входять: США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада, які разом з Росією утворюють так звану «велику вісімку». (Росія прийнята в «вісімку» з урахуванням її економічного, геополітичного та військового потенціалу).

Згідно з даними за 2012 р, положення «великої вісімки» в світі характеризується такими абсолютними і відносними показниками.

На кожного члена «великої вісімки» доводиться в середньому по 5 млн. Кв. км території; 110 млн. Чоловік; 4,4 трлн. дол. ВВП і 1,5 трлн. дол.

товарообігу. Важливо звернути увагу на те, що на частку вищезазначених держав припадає 55,5% світового ВВП (валовий внутрішній продукт).

У числі розвинених країн можна виділити держави з перекочували капіталізмом (Австралія, Нова Зеландія, ПАР та ін.) І молоді індустріальні держави (Сінгапур, Республіка Корея, Тайвань та ін.). У першій і другій групах особливе місце займають держави, чия економіка орієнтована на експорт нафти. У другій і третій групах виділяються держави з перехідною економікою.

У число провідних держав світу входять: Китай, Індія, Бразилія, Росія та Мексика.

Третя і, головним чином, четверта групи складається з країн, що розвиваються. Серед них виділяють відсталі держави. Велика частина таких держав (Буркіна-Фасо, ДРК, Еритрея, Ліберія, Нігер, Руанда, Сьєрра-Леоне, Того, Уганда, Зімбабве, Бурунді, Ефіопія, Малаві, Мозамбік) зосереджені в Африці, а менша (Афганістан, Непал, Бутан, Бангладеш, Лаос і ін.) – в Азії.

Після розпаду соціалістичного табору, разом з яким канув в минуле військовий блок (Варшавський договір), пожвавилися інтеграційні процеси, вийшло на вищий щабель світове співробітництво.

Цьому сприяло потепління міждержавних відносин між Росією, з одного боку, і Заходом – з іншого. Тим не менш, це не позбавило світ від нових загроз і викликів. «Після закінчення« холодної війни »основну загрозу загальній безпеці несуть етнічні, регіональні, локальні конфлікти і войовничий сепаратизм всередині державах.

Напружена обстановка зберігається на Близькому Сході, на Балканах, в Афганістані та інших окремих регіонах світу. Важлива роль у вирішенні локальних і регіональних конфліктів належить ООН і НАТО.

ПОДІЛИТИСЯ: