1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Поліський заповідник

Поліський заповідник

Українське Полісся розташоване на півночі України. Поліська місцевість властива більшої частини Волинської, Житомирської, Київської, Чернігівської і Сумської областей. Поліський заповідник розташований в Житомирській області, між перебігу двох річок – Уборті і Болотницы на кордоні Прип’ятської низовини.

Рельєф тут утворений піщаними грядами, валами і дюнами. Значну площу займають різні за розміром і формою неглибокі замкнуті западини і пониження типу прохідних долин, які зайняті болотами. Піднесень в місцях виходу кристалічних порід мало, зустрічаються вони в основному вздовж Уборті. Висоти деяких підвищень рельєфу досягають 20-25 м. (Пудова гора, Дубняки).

Клімат району заповідника помірний, властивий цим широтам. І взимку, і влітку тут дують західні і північно-західні вітри. Середня температура за рік не перевищує 7. Тривалість періоду з температурами вище 10 становить 150-155 днів. За цей період вегетації випадає велика частина опадів (360-370 мм) .

Гідрографічну мережу заповідника утворюють Уборть і її притоки. Ширина русла Уборті не перевищує 35-40 м, глибина – від 0,5 до 2 м, середня швидкість течії – 0,23-0,48 м/с. річка Замерзає на початку грудня, звільняється від льоду в кінці березня. Повінь триває 10-15 днів. На заході заповідник обмежується річкою Перга, що впадає в Уборть, і далі протягом 17-18 км – сама Уборть. Уздовж східного кордону тече Болотниця, що впадає в Уборть на території республіки Білорусь. Також на території Поліського заповідника є значна кількість джерелець, частина яких розчищається. Недалеко від заповідника розташована водойма «Дідове озеро», який розташований на річці Болотниці.

Ґрунтовий покрив заповідника характеризується переважанням дерново-слабопідзолистими піщаними і глинисто-піщаними ґрунтами. У зв’язку з високим заляганням рівня грунтових вод більша частина ґрунтів має ознаки оглеєння.

Флора Поліського заповідника нараховує близько 600 видів судинних рослин, що становить 48% судинних всього Українського Полісся. Флора заповідника відноситься до 92 родин, 333 пологах. Найбільш поширені складноцвіті (71 вид), злаки (60 видів) та осокові (41 вид). Найкраще у флорі представлені північні види: верба лапландська і чорнична, журавлина дрібноплідна, шейхцерія болотна, ялівець звичайний, росичка середня, ситник, тимофіївка степова та інші. У рослинному покриві переважають соснові ліси, що займають близько 13 тис. га. На ліси та берези повислої припадає приблизно 3 тис. га, невеликими ділянками зустрічаються дубові й осикові асоціації.

Фауна природного заповідника слабо досліджена. Це стосується риб, земноводних, плазунів, ссавців. Завдяки тому, що заповідника розташований в межиріччі і великої кількості боліт спостерігається бурхливий розвиток гидрофауны. Приблизно, тут налічується близько 50 різновидів риб і дводишних. Водойми сприяють виживанню багатьох видів, не виносять навіть найменшого забруднення. З них назвемо молочну планарию, медичну п’явку, молюсків – чашечку, лунку-неритиду, затворку. Серед членистоногих до даної категорії відносяться щитні, долгопалый рак, сріблянка, бабки.

В заповіднику мешкає 11 видів земноводних: тритони звичайний і гребінчастий, жерлянка червоночерева, чесночницы, жаби сіра і зелена, квакша, жаба озерна, ставкова, гостроморда і трав’яна, а також 6 видів плазуючих – ящірки прудка і живородна, веретільниця, вуж, гадюка лісова і болотна черепаха.

На території Поліського заповідника відмічене гніздування 120 видів птахів. На час сезонних міграцій у даному регіоні зустрічаються турухтан, фіфі, великий кроншнеп, нерідкий, різні види качок. Біля річок, озер селяться шпак, дубонос, зеленушка, щиглик і соловей. З великих птахів, що гніздяться, у заповіднику живуть рідкісні білий і чорний лелеки, сіра чапля, з курячих – глухар, тетерів та рябчик.

У заповіднику і його околицях живе близько 40 видів ссавців: комахоїдних – 5, рукокрилих – 4, хижих – 11, парнокопитних – 3, гризунів – 18. З комахоїдних типові кріт звичайний, бурозубки звичайна і мала, кутора звичайна і їжак. З рукокрилих відзначені: нічниця водяна, вухань звичайний, вечірниця мала і руда. Загін парнокопитних представлений трьома видами – лосем, козулі, дикої свині.

Всі копитні – важливий об’єкт харчування представників загону хижих, в першу чергу вовка, рисі і лисиці. Ці хижаки не мають природних ворогів і тому їх чисельність досить велика. З інших представників загону хижих тут мешкають куниця лісова, тхір темний, горностай, ласка і єнотовидний собака. Всі вони відносно нечисленні.

До організації заповідного режиму на цій території проводилися суцільні рубки головного користування, які в значній мірі торкнулися основні лісові масиви. Для збереження екологічної рівноваги і нормального функціонування необхідне проведення ряду екологічних заходів. Після всіх необхідних змін його роль у вивченні унікальних природних комплексів Полісся ще більш зросте.

ПОДІЛИТИСЯ: