Покарання за довгий язик

Рона була дуже красива, і чоловік палко любив її. Але вони часто сварилися, бо Рона то й справа сердилась і давала волю своєму язику.

Одного разу чоловік сказав Роні:
– Сьогодні буде місячна ніч, в таку ніч добре вудити рибу. Я візьму хлопчиків і попливу подалі, до острова, там завжди багато риби. Ми повернемося тільки завтра ввечері, раніше нас не чекай. Зате привеземо хороший улов. Дивись, щоб до нашого повернення їжа була готова.
Наступного дня Рона приготувала піч і стала чекати чоловіка і синів. Коли тіні подовжилися, вона розпалила багаття. Рона так добре розрахувала час, що розжарені камені засвітилися в темряві, як раз коли до неї долетіла пісня поспішали додому рибалок. Рона вже зібралася покласти їжу в піч, як раптом побачила, що в глечиках немає води. А їй потрібно було вилити воду на розжарені камені, щоб на пару зготувати їжу.

Пісня звучала все голосніше над затихлому морем, і Рона знала, що чоловіки розгніваються, якщо їжа НЕ поспіє, тому що вони довго ловили рибу і сильно зголодніли.
Джерело було недалеко. Рона схопила глечики й побігла. Вже зовсім стемніло, але на небі сяяла повний місяць, і Рона добре бачила стежку, залиту місячним світлом. Раптом випадкове хмарка закрило місяць. Після яскравого світла Рона опинилася в темряві і втратила стежку. Вона спіткнулася об корінь, похитнулася і, намагаючись встояти на ногах, вдарилася об скелю і розбила обличчя.
Роні було дуже боляче, вона розсердилась на луну за те, що та перестала висвітлювати їй шлях, і крикнула:

– Варена башка!
Місяць почула ці образливі слова – це злісне прокляття! – І спустилася на землю. Вона схопила Рону і потягла на небо. Тоді Рона, рятуючи своє життя, вчепилася за гілку дерева нгаіо. Але кому під силу боротися з богами? Місяць вирвала з корінням дерево, за яке в розпачі чіплялася Рона, і забрала жінку разом з деревом. З тих пір Рона живе на місяці, і кожен може побачити, що вона тримає в руках два глечика і дерево нгаіо, яке донесла до свого нового будинку.
Нерадісним виявилося повернення чоловіка і дітей з риб ної лову. Вогонь ще мерехтів в уму, сира їжа лежала поруч з піччю, а Рони ніде не було. Тільки поглянувши на нічне небо, чоловік і сини зрозуміли, що довгий язик Рони зрештою вивів богів з терпіння. На круглолицьої місяцеві вони побачили Рону з нгаіо і двома глечиками.
«Пам’ятаєте, як дурно надійшла Рона!» – Йдеться в ста рій приказці маорі.

Посилання на основну публікацію