Поділ і взаємодія різних гілок влади Туреччини

Туреччина – президентсько-парламентська республіка, верховну владу в якій здійснює обираний населенням президент. Згідно з поправками 2007 року, кандидатури на пост глави держави висуваються з числа членів ВНЗТ та інших громадян Туреччини.

Парламент республіки обирається громадянами Туреччини шляхом прямого таємного голосування на основі загального виборчого права строком на 4 роки (згідно з поправками 2007 року). Уряд формується главою Ради міністрів, призначених президентом за підсумками парламентського голосування, з числа членів партії, що займає більшість місць в парламенті. Якщо ж на національних виборах жодна з партій не отримала більшості голосів, коаліція партій має право сформувати уряд терміном на 6 тижнів. Якщо протягом цього строку не буде сформований новий Рада міністрів, Президент має право розпустити парламент і призначити нові вибори.

Протягом тижня після формування уряду парламент рішенням простої більшості виносить рішення про довіру новоствореному Раді міністрів.

У разі якщо парламентська більшість висловлює уряду (в будь-який період його функціонування) вотум недовіри, міністри йдуть у відставку.

Поряд з Радою міністрів і ВНЗТ центральну владу в республіці здійснюють Рада державного контролю і Рада національної безпеки. Рада державного контролю утворюється при Президентові з метою сприяння ефективному функціонуванню управління і дотримання законів.

Рада національної безпеки складається з прем’єр-міністра, начальника Генштабу, міністра національної оборони, міністра внутрішніх справ і закордонних справ, командувачів армії, флоту і повітряних сил, а також Головнокомандувача жандармерії, і здійснює політику в галузі національної безпеки.

Президент республіки наділений широкими повноваженнями в галузі управління державою: так, наприклад, усі рішення та ухвали, підписані президентом, не можуть бути оскаржені або змінені жодної інстанцією. Єдиним способом впливу, передбаченим для законодавчої влади, є процедура імпічменту.

Президент Республіки може бути притягнутий до відповідальності за державну зраду за пропозицією не менш як однієї третини від загального числа членів Великих національних зборів Туреччини; рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше трьох чвертей від загального числа членів Зборів.

При висуванні законопроекту Президент має 15-денний термін для його промульгації. У разі якщо законопроект відправляється в ВНЗТ для доопрацювання і повертається президенту в незмінному вигляді, то він зобов’язаний його прийняти, якщо Великі національні збори Туреччини вносить зміни в повернутий закон, Президент Республіки може знову повернути змінений закон в Збори.

Конституція 1982 року послабила роль Національних Зборів і законодавчої влади в цілому, наділивши Рада міністрів правом видавати інструкції, що регулюють порядок виконання законів. Разом з тим слід зазначити, що функціонування Ради міністрів безпосередньо залежить від схвалення його роботи Президентом, що володіє правом зняття з посади будь-якого міністра і призначення нового кандидата. Таким чином, принцип поділу влади, що проголошується турецької конституції, діє, проте, на користь домінування виконавчої влади та розширення президентських повноважень.

Посилання на основну публікацію