Північноєвропейський регіон і Данія

Країна традиційно приділяє велику увагу відносинам зі своїми скандинавськими сусідами. Історично Норвегія і Швеція були головними зовнішньополітичними контрагентами королівства. Ця тенденція отримала продовження в XIX столітті, коли в країнах Північної Європи з’явилося таке протягом, як «скандінавізма», які пропагували ідеї культурну спільність і необхідність об’єднання цих країн. Особливі відносини скандинавських держав розвивалися і згодом.

Окремі елементи європейського інтеграційного процесу – наприклад, свобода пересування людей – з’явилися в Північній Європі задовго до затвердження відповідних норм ЄС (створення Північного паспортного союзу в 1954 році і єдиного соціального простору в 1955 році). Північно-європейські країни сформували єдиний ринок праці і на взаємній основі практикують спрощений порядок надання громадянства.

У 1952 році був створений Північний рада – форум північноєвропейського парламентського співробітництва. У 1971 році співпраця була організовано на рівні виконавчої влади завдяки створенню Ради міністрів північних країн.

Процеси, що відбуваються в рамках скандинавського ареалу, мають і позитивні, і негативні боку для окремих країн. Так, створення 2000 року моста, що з’єднує столицю Данії та шведське місто Мальме, привело як до поглиблення процесу формування транскордонної урбаністичної агломерації, так й до швидкого переміщення виробничих потужностей таких компаній, як «Даймлер Крайслер», зі шведської території в Данію, де створені більш сприятливі умови для ведення бізнесу.

В даний час спостерігається тенденція до розширення сфери скандинавського співробітництва та на Прибалтику. Після розпаду СРСР датське керівництво стало надавати прибалтійських республік допомогу в приєднанні до ЄС. Прибалтійські держави зголошуються брати участь в роботі Північної ради, і з 1991 року на їх території діють інформаційні представництва цієї організації.

Розвитку зазначеної тенденції сприяє співробітництво в регіоні Великого Півночі, що вийшло на порядок денний на початку 1990-х років і крім країн Північної Європи охоплює Росію і країни Прибалтики. Такі структури, як Арктичний рада, Рада держав Балтійського моря, Порада Баренцева / Евроарктіческого регіону, які розширюють можливості вирішувати різні комплексні проблеми, причому чітко простежується стратегія попереджувальних дій. В рамках цих структур країни скандинавського ареалу прагнуть мінімізувати потенційні загрози в місцях їхніх виникнення (це, зокрема, відноситься до екологічних проблем російської Півночі) до того, як вони в повному обсязі проявляться і на території Скандинавії Ісландії і Фінляндії.

Посилання на основну публікацію