Підводний видобуток корисних копалин

Під підводним видобуванням корисних копалин розуміється розробка родовищ корисних копалин, що залягають на дні та в надрах Землі, покритих Світовим океаном. До цієї галузі гірничої справи належить також вилучення корисних копалин з морської води і морських розсолів.

Вилучення корисних копалин з морської води засновано на фізико-хімічних процесах виділення розчинних в ній солей, загальний обсяг яких досягає 48 млн. км³ різних елементів, у тому числі понад 6 млрд. т міді, 6 млрд. т урану, 6 млрд. т олова, 4 млрд. т нікелю, 0,5 млрд. т срібла, 10 млн. т золота та інших. Видобуток кухонної солі з морської води відома з найдавніших часів. У V ст до н.е. в дельті Дніпра добувалася сіль при випаровуванні води в спеціальних неглибоких басейнах. Такий спосіб застосовувався в давнину, а в середні століття був основним способом отримання солі у Франції, Іспанії, Китаї і Індії. У північних районах сіль отримували за рахунок виморожування морської води в басейнах з подальшою виваркою згущеного розсолу. З середини XIX століття з маткових розсолів виробництва кухонної солі у Франції почали отримувати бром.

Промислове витяг магнію з морської води розпочато з 30-х років нашого століття. У 1970 р. в США, Англії та інших країнах працювало понад 100 підприємств з видобутку натрію з морської води з обсягом виробництва понад 10 млн. т, магнію — 300 тис. т і брому 75 тис. т. Потреба в Японії солі практично задовольняється за рахунок вилучення її з морської води. В СРСР розпочато промислове освоєння розсолів Сиваша. До 1951 р. в затоці Кара-Бугаз-Гол проводилася видобуток мирабилита з морських вод басейновим способом.
Сучасна технологія вилучення зазначених елементів з морської води передбачає, як правило, концентрацію отриманих елементів за рахунок випарювання або хлорування, а потім при взаємодії насиченого розчину з іншими елементами їх вилучення у вигляді нерозчинних сполук.

Але за винятком натрію, магнію, брому концентрація інших елементів у морській воді досить низька, що не дозволяє їх витягати рентабельно. Вдосконалення установок по адсорбції, іонним обміном та екстракції при інтенсивному впровадженні все більш економічних схем отримання питної води з морської води створює сприятливі перспективи для вилучення інших елементів.

Розробка поверхневих родовищ шельфу і ложа океану проводиться відкритим способом через водну товщу. На поверхні шельфу, що становить 19% площі Суші, і ложа океану (відповідно 50% площі Землі) зосереджені величезні мінеральні ресурси. Тільки в залізо-марганцевих конкреціях донних відкладень Тихого океану запаси марганцю прогнозуються в 240 млрд. т, кобальту — 2,8 млрд. т, нікелю 9,4 млрд. т, міді 5,3 млрд т. На шельфі знайдені розсипні родовища важких мінералів і металів, а також будівельних матеріалів.

Посилання на основну публікацію