Перу в 1950-1960-і роки

Військова хунта скасувала громадянські свободи, заборонила профспілки і діяльність опозиційних партій, а також обрушила репресії на всіх своїх політичних супротивників, ввела жорстку цензуру. Як засіб для вирішення соціальних проблем використовувалися громадські роботи. У зовнішній політиці Перу повністю орієнтувалося на США, уклавши в 1952 році з ними військовий договір.

Економічна політика військової хунти посилила дисбаланс у розвитку регіонів. Сприятливий зростання цін на продукцію перуанського експорту забезпечував в 1950-х роках промисловий приріст близько 8% в рік. Однак це зростання стосувався в основному модернізованих регіонів узбережжя; регіони сільськогосподарської Сьєрри (там проживали не менше чверті населення країни) як і раніше знаходилися в стані глибокої стагнації. Соціальна напруженість зросла в результаті передачі іноземним монополіям концесії на землю (понад 3 мільйонів га по всій країні).

На початку 1950-х роках було придушене народне повстання в місті Арекіпа, проте в результаті цілого ряду акцій протесту в 1954-1955 роках Одріа був змушений провести демократичні вибори.

На виборах 1956 року знову переміг Мануель Прадо-і-Угартече за підтримки створеної ним партії Демократичний рух і членів АПРА, в політиці яких з’явилися зрушення вправо. За час перебування Прадо (1956-1962 роки) на посаді президента були відновлені в повному обсязі цивільні свободи, знову дозволена діяльність профспілок і партій. Тривало широке використання громадських робіт. В результаті політики щодо підвищення зарплат почалися інфляція і зростання цін, при цьому скоротилися надходження від експорту. Частково подолати кризу вдалося лише в 1959 році новому главі уряду і міністру фінансів Педро Бельтраном. Проте уряд не мав проривних ідей щодо подолання кризи в економіці і соціальній сфері. В кінці 1950-х років в Перу загострився аграрне питання. У 1960-1963 роках селяни почали захоплювати і ділити латифундії (83% селян володіли всього 6% орної землі, в той час як на 2% великих власників припадало близько 70% всієї землі).

В результаті влада була змушена видати в 1962 році декрет про аграрну реформу і створити Національний інститут планування економіки. Який прийшов в 1963 році в результаті виборів (були призначені військовими) уряд Белаунде Террі виявився нездатним ефективно провести заявлену аграрну реформу, стабілізувати експорт, зупинити зростання цін і різке падіння рівня життя населення. Діяльність Белаунде Террі наштовхувалася на невдоволення збройних сил, в яких в той період набули значного поширення ліві і лівоцентристські ідеї, відомі під назвою «перуанський соціалізм». Занепокоєння військових викликав зростання зовнішнього боргу країни (великі позикові кошти були спрямовані в інфраструктурні проекти), а також зростаюча економічна залежність від США. Проблеми, що виникли в 1967 році (привели до девальвації національної валюти. Долю президента вирішило підписання невигідної для Перу контракту з американською нафтовою компанією «Інтернешнл петролеум кампані» (International Petroleum Company), і 3 жовтня 1968 року в результаті військового перевороту влада перейшла до революційного уряду на чолі з генералом Хуаном Веласко Альварадо.

Посилання на основну публікацію